Поради батькам

Щоб переглянути статті, натисніть на назву

«Поціловані Богом», або Ваша дитина обдарована!

Хто не мріє з гордістю сказати, про свою дитину – він у мене просто обдарований? Однак, об’єктивність – властивість, властива далеко не всім батькам. Так що ж таке обдарованість, якою вона буває? У цьому ми постараємося розібратися

Обдарованими можуть вважатися діти, які в силу власних здібностей, виявляють неймовірні, для свого віку потенційні можливості для реалізації власних сил у одній, або декількох діяльностей:

  • Інтелектуальна сфера
  • Спілкування;
  • Художня діяльність;
  • Психомоторна
  • Творче та продуктивне мислення;
  • Академічні досягнення;

Обдарованість у інтелектуальній сфері( інтелектуальна обдарованість).

Діти даного типу обдарованості постійно цікавляться однією сферою знань, поглиблюють, розширюють, філософськи осмислюють отриману інформацію. Але іншими галузями можуть зовсім не цікавиться( отримувати двійки з певних видів предметів) Такі особистості, зазвичай креативні, та організовані, майбутні генератори ідей, але для того ,щоб цьому статися, батьки потрібні підтримати і всебічно розвивати дитину, адже всі визначні науковці, є в першу чергу – освіченими людьми.

Соціальна обдарованість дитини (  ефективність спілкування).

Такий тип характеризується досить високим рівнем інтелекту, емоційного інтелекту, інтуїцією. Зазвичай вони мають низький потяг до навчання в школі, але в силу своєї енергійності, та авторитету у однолітків, їм, вдається займати одну з лідерських позицій у школі. Вони вміють швидко, та правильно приймати рішення, брати на себе відповідальність, та змінювати плани.

Художня обдарованість – виявляється у здібностях, та інтересі, до художньої діяльності, яка виявляється у можливостях у творчій діяльності: музики, співів, акторської майстерності, малюванні.

Психомоторна ( спортивна обдарованість). Виявляється у потенційно високих можливостях до спортивної діяльності. Зазвичай обдарованість у психомоторній сфері, має прямий зв'язок з розвитком інтелектуальної сфери в цілому. Вчені довели, що активізуючи психомоторну діяльність, збуджуються рецептори головного мозку, тим самим збільшується рівень можливостей, щодо засвоєння інформації.

Креативний тип обдарованості( творче та продуктивне мислення)  - це творчі, ініціативні, креативні діти, які прагнуть до створення, проектування, пошуку нестандартних рішень, та відповідей. Дуже важливо, створити для такою дитини середовище, для максимально розвитку( нестандартні завдання, дослідницькі проекти)

Академічний тип обдарованості - характеризує дітей про яких кажуть «їм усе вдається» Такі діти характеризуються високим рівнем досягнень, майже у всіх сферах та галузях. Дуже часто такі діти довго не можуть визначитись професійно, вони точно не можуть зрозуміти, що подобається їм найбільше, і можуть зробити не правильний вибір професії( яка не буде приносити задоволення). Для максимального розвитку та реалізації таких дітей, батьки повинні створити простір для спроб дитини у різних сферах діяльності, для максимально вдалого самовизначення особистості.

Пам’ятайте, що обдарованим дітям, потрібно більше уваги, можливостей, та умов для розвитку талантів.

Практичний психолог
Колодезна А.В.

Психологічні функції «шпаргалки»

Історично шпаргалка існує стільки ж часу , скільки взагалі існує вчення як особлива діяльність . Вона , як і усна підказка, традиційно належить до заборонених навчальних дій . Її заборона пов'язана з тим , що вчитель у своїй контролюючій діяльності робить упор на пам'ять учня , а не на контроль його мислення. Пояснюється це тим , що вчителю легше контролювати пам'ять учня , ніж його розумовий процес . Якщо ж основну мету бачити у розвитку мислення , то тоді використання допоміжних засобів організації пам'яті через шпаргалку або підказку може перестати бути забороненим. Але тоді вчитель повинен подумати про те , як легалізувати ці дії , так би мовити , « в мирних цілях» , у звичайній навчальної ситуації . Це набагато продуктивніше , ніж витрачати зусилля на боротьбу з ними.

Головним для вчителя має бути доведення учнем розумової дії до кінця , її завершення . Якщо ж учень у ході побудови відповіді або міркування дуже боїться щось « забути» , то його зусилля будуть спрямовані на утримання механічних відомостей , а не на побудову зв'язного міркування .

Заборона на шпаргалки  може несвідомо поширюватися учнем і на відповідні інтелектуальні операції і комунікативні дії, тобто перетворюватися в заборону на систематизацію , узагальнення та взаємодопомогу.

Шпаргалка допомагає не тільки організувати запам'ятовування , а й тренувати інтелектуальні операції аналізу та синтезу , в силу чого доцільно доручати її складання по темі або групі тим самим учням , наприклад , в якості домашнього завдання після вивчення теми чи розділу.

Зазвичай до складу шпаргалки входить обмежена кількість об'єктів засвоєння ( понять , фактів , формул) і зв'язків між ними , як правило , 7 ± 2 . Тим самим вона забезпечує учневі становище суб'єкта , власника , господаря цих об'єктів. Адже бути господарем обмеженої кількості об'єктів легше , ніж необмеженого , як в лінійно розгорнутому навчальному тексті .

 Шпаргалка завжди виступає в ролі заступника звичайного навчального тексту . Тому вона особливо доречна у тих випадках , коли початковий навчальний текст не надто вдалий і має суттєві недоліки з точки зору педагога . Це особливо часто відноситься до гуманітарних навчальних текстів (історія, література).

При схематизації гуманітарних текстів можна використовувати, зокрема , табличну форму. Наведемо приклад як це можна робити на матеріалі історії. Стовпці таблиці формуються з основних типів елементів навчального тексту .

На матеріалі історії це можуть бути :

  • персоналії ;
  • факти , дати, події ;
  • причинно -наслідкові , цільові та інші закономірності як міра зв'язності фактичного матеріалу;
  • оцінка і критика.
  • Можуть бути запропоновані й інші стовпці.

Заповнюючи таку таблицю , учень починає усвідомлювати причини низької якості навчального тексту . Наприклад, у тексті може зовсім не бути закономірностей , зате оцінка і критика представлені в дуже великому обсязі. При подібній роботі по « анатомуванню » вихідного тексту учень , принаймні , вичленує те корисне, що присутнє навіть у невдалому підручнику (зазвичай це шар інформації) , не витрачаючи своїх зусиль на засвоєння порожніх оцінок і критики.

Як готуватись до ЗНО?!

Спочатку підготуйте місце для занять: при­беріть зі столу зайві речі, зручно розташуйте не­обхідні підручники, посібники, зошити, папір, олівці. Можна ввести в інтер'єр кімнати жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Для цього буває до­статньо якоїсь картинки в цих тонах.        

Складіть план занять. Плануючи кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні вивчатимете. Не взагалі: «Трохи поза­ймаюся»,— а які саме розділи і теми.

Почніть зі складнішого, з того розділу, який знаєте найгірше. Але якщо вам важко «розгой­датися», можна почати з того матеріалу, який найбільш цікавий і приємний. Можливо, посту­пово увійдете до робочого ритму, і справа піде.

Чергуйте заняття і відпочинок, скажімо, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин — перерви. Можна у цей час помити посуд, полити квіти, зро­бити зарядку, прийняти душ.

Не треба прагнути до того, аби прочитати і запа­м'ятати напам'ять увесь підручник. Корисно структурувати матеріал, складати плани, схеми, причо­му бажано їх записувати. Плани корисні і тому, що за ними легко повторити якийсь матеріал.

 

Як запам'ятовувати матеріал?

    Психологи вста­новили, що наша оперативна пам'ять за одночас­ного сприйняття здатна утримати і потім відтво­рити в середньому лише сім об'єктів. Тому мате­ріал краще розбити на смислові частини, бажано, аби їх було не більше семи. Смислові частини матеріалу необхідно укрупнювати й узагальню­вати, виражати головну думку однією фразою.

Не слід квапитися, за будь-яку ціну запам'я­товувати складний текст, не розібравшись у його внутрішніх зв'язках, не зрозумівши міркувань автора. Серед другорядного-потрібно виявити най­головніше.

   Використовуйте асоціації. Метод локальної прив'язки полягає у побудові для ряду, який ви намагаєтесь запам'ятати, об'єктів іншого ряду — опорного, з добре знайомих або легких для ви­вчення пунктів. Таким опорним рядом може бути послідовність кімнат у вашій квартирі, будинків на вашій вулиці тощо. Людина спочатку заучує опорний ряд, а потім використовує його елемен­ти, аби зіставити з ними елементи заучуваного ряду. Отже, якщо в матеріалі мало внутрішніх зв'язків — озирніться довкола. Уявіть обстановку, в якій ви вивчали матеріал, і ви пригадаєте його, адже отримані одночасно враження запускають механізм згадування.

 

Як повторювати?

   Перекажіть текст своїми сло­вами, і ви легше його запам'ятаєте, аніж про­сто прочитавши багато разів, — адже це ак­тивна розумова праця. Загалом будь-яка ана­літична робота з текстом дозволяє краще його запам'ятати. Це може бути перекомпонування матеріалу, знаходження парадоксальних фор­мулювань для нього, залучення контрастного фону або матеріалу тощо.

   Конспектування. Виявляється, текст можна сильно скоротити, представивши його у вигляді схеми — «зірки», «дерева», «дужки» тощо. При цьому сприйняття та якість запам'ятовування значно покращуються через образність запису.

Таким чином, вам необхідно розбити великий текст не більш, ніж на 7 частин, пов'язати ці час­тини між собою, виділити опори (слова і думки, що стоять за ними) і завчити їх. У системі заучування матеріалу важливу роль відіграє повторення.

 

Журнал "Шкільному психологу. Усе для роботи" №4(40). Готуємося до ЗНО. Профілактика стресів. О.А.Повійчук, м.Бердичів, Житомирська обл.