КОНЦЕПЦІЯ 2

ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ТА АЛЬТЕРНАТИВНА ВАРТІСТЬ

Всі дійові особи економіки постійно роблять вибір; при цьому вони завжди щось здобувають і щось втрачають.

Як дійові особи економіки, учні зрозуміють, що люди постійно знаходяться перед проблемою вибору. Кожен вибір щось коштує, бо ми втрачаємо можливість іншого способу використання обмежених ресурсів. Ці знання дозволять учням приймати ефективні рішення як раціональним споживачам, продуктивним виробникам, компетентним інвесторам та відповідальним громадянам.

Основні поняття: Обмеженість ресурсів та безмежність потреб. Необхідність вибору. Багатоваріантність вибору (альтернативи). Критерії вибору. Альтернативна вартість. Вигоди та втрати при виборі. Крива виробничих можливостей.

Ключові питання:

1. Необхідність вибору як наслідок проблеми обмеженості.

2. Процес прийняття рішення. Ціна вибору.

3. Крива виробничих можливостей.

1. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

1.1. Необхідність вибору як наслідок проблеми обмеженості

Проблема вибору – одна з найважливіших та найскладніших проблем для будь-якої людини чи суспільства. Проблема вибору полягає в тому, що внаслідок обмеженості ресурсів порівняно з масштабами людських потреб завжди доводиться вибирати, на що саме витратити ці ресурси. Адже неможливо використати одні і ті ж самі ресурси двічі і одночасно.

Але, по-перше, потреби людини можна задовольнити в різний спосіб (потребу в житлі - наприклад, за допомогою квартири в багатоповерховому будинку або за допомогою окремої садиби; потребу в угамуванні спраги – за допомогою соку, води, пива, фруктових напоїв тощо), а, по-друге, практично кожен ресурс можна використати по-різному (наприклад, з нафти можна виробити бензин, ліки, синтетичні матеріали тощо). Тож проблема вибору має свою особливу складність, означає відмову від певних благ заради інших.

Якщо суспільство вирішить, що з видобутої нафти треба виробляти бензин, то зникає можливість використовувати її для виготовлення синтетичних матеріалів тощо. Будь-який вибір передбачає як наслідок якісь відкинуті рішення. Застосувавши частину обмежених ресурсів для досягнення певної мети (у нашому прикладі – виробництво бензину), ми позбавимося можливості використати ті самі ресурси з іншою метою.

Проблема вибору існує завжди. Вибір – можливість отримати щось, але водночас це - необхідність відмовитись від іншого. Ця проблема далеко не завжди вирішується однозначно. Тільки в деяких випадках вибір означає “все або нічого”. В більшості випадків це – “чогось більше, а чогось менше”, тобто здійснюється компромісний вибір. Оцінка ситуації та прийняття рішення завжди є суб’єктивними, хоч необхідність вибору зумовлена об’єктивними обставинами. Діючи раціонально, шукаючи вигоду від прийнятого рішення, люди не вільні від впливу таких факторів, як інтереси, смаки, індивідуальні особливості, суспільна думка, політичні погляди, рівень життя, культурний та освітній рівень тощо. У багатьох випадках вибір має негайні наслідки з позицій фактору часу, а в інших – наслідки можуть бути віддаленими у часі.

Якби ресурси були безмежними, як і потреби, необхідність вибору не стояла б перед людиною, фірмою, країною або людством. Тоді, напевно, не існувало б і економіки як науки, адже економіка - це наука про вибір в умовах обмеженості ресурсів. Обмеженість ресурсів, вибір і альтернативна вартість вважаються фундаментальною тріадою науки економіки.

1.2. Процес прийняття рішення. Ціна вибору

В реальному житті люди постійно здійснюють вибір. При цьому вони надають перевагу лише одному з можливих варіантів (альтернатив) і фактично втрачають можливість отримати щось інше. Наприклад, якщо при вирішенні проблеми – після закінчення середньої школи піти вчитися в університет чи працювати - молода людина обирає навчання в університеті, то тим самим вона втрачає можливість працювати та отримувати доход від цього найближчі 5 років. Якщо школа при вирішенні проблеми – на що витратити кошти: на придбання нових комп’ютерів чи на ремонт шкільних меблів, - обирає комп’ютери, то тим самим вона втрачає можливість відремонтувати меблі. Оскільки економічні блага не можна отримати, не втративши чогось, не заплативши за них втраченою можливістю отримати щось інше, вибір завжди має ціну або альтернативну вартість (вартість втраченої можливості). Це одна з найважливіших економічних категорій. Коли ми щось купуємо, то, як правило, сплачуємо гроші. Та сплачена нами сума – це ще не ціна нашого вибору. Реально ми відмовляємось від купівлі іншої бажаної речі, яку б придбали за цю ж суму і якою знехтували заради обраної нами.

Альтернативна вартість – це те інше, від чого необхідно відмовитись, щоб отримати те, на користь чого ми здійснили свій вибір. Вона пов’язана з відмовою від альтернативного використання ресурсів.

Альтернативна вартість або ціна вибору у наведеному на початку параграфа прикладі про молоду людину, яка вирішила навчатися в університеті, може бути розрахована як сума втраченого доходу за 5 років (який можна було б отримати, якщо піти працювати) плюс вартість товарів та послуг, що відповідає грошовій вартості освіти.

Економісти часто використовують вираз: ”There is no such thing as a free lunch” (в перекладі з англійської – “Не може існувати така річ, як безкоштовний обід”). Йдеться про те, що нічого не можна отримати просто так, за все треба платити – кожний вибір має свою ціну.

Якщо, скажемо сільська громада здійснює вибір: що збудувати на вільній ділянці землі поблизу автостради - автостоянку, автозаправну станцію, літнє кафе або магазин, - і вибір зроблено на користь автостоянки, то ціною такого вибору, тобто альтернативною вартістю відведення цієї землі під автостоянку буде втрачена можливість мати об’єкт, другий за значенням після обраного (або автозаправну станцію, або кафе, або магазин), але не три об'єкти водночас.

Таким чином, термін "ціна вибору" (або альтернативна вартість) стосується найбажанішої серед не обраних нами альтернатив. Що саме серед альтернативних можливостей було найбажанішим, другим за значенням після обраного нами варіанту, визначається додатковими дослідженнями. Альтернативна вартість — це вартість (цінність) найбільш пріоритетного серед благ, якими ми знехтували заради здійснення власного вибору. Визначення альтернативної вартості носить суб’єктивний характер, оскільки кожний виробник, споживач, кожна країна тощо здійснює вибір за своїми критеріями.

Сам процес прийняття рішення є п’ятиступеневим:

1. Визначення проблеми.

2. Перелік всіх існуючих альтернатив (варіантів) для розв’язання цієї проблеми.

3. Визначення критеріїв (що для нас важливо).

4. Оцінка кожної альтернативи за усіма критеріями.

5. Прийняття остаточного рішення.

Процес прийняття рішення часто здійснюється за допомогою гратки прийняття рішень. Розгляд механізму процесу прийняття рішень подано у відповідному параграфі Методичного блоку.

1.3. Крива виробничих можливостей

Обмеженість економічних ресурсів та багатоваріантність їх застосовування потребують формулювання поняття "межа виробничих можливостей" або "крива виробничих можливостей".

Крива виробничих можливостей (КВМ) — це геометричне місце точок поєднання альтернативних кількісних значень двох благ, які могли б бути вироблені за умов повного використання всіх наявних ресурсів.

Аналіз кривої виробничих можливостей базується на таких припущеннях:

- суспільство використовує всі наявні ресурси, тобто виробництво функціонує за умов цілковитого застосування ресурсів і досягає якнайбільшого з усіх можливих обсягів виробництва;

- економіка розглядається за станом на певний момент часу і тим самим передбачається постійна кількість ресурсів і незмінна технологія;

- в країні виробляється лише два різновиди товарів — наприклад, споживчі та інвестиційні.

КВМ свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто суспільство має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів. Із точок, розташованих на цій кривій, що показують різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, воно має вибрати найбажанішу для нього у даний час.

При розгляді кривої виробничих можливостей економісти часто використовують такий приклад: нехай існує умовна країна, яка виробляє тільки два види товарів – гармати та вершкове масло. При цьому наявні ресурси використовуються повністю. Можливими варіантами розподілу обмежених ресурсів країни для виробництва цих двох товарів можуть бути такі: всі ресурси витратити на виробництво гармат і не виробляти масло взагалі, або всі ресурси витратити на виробництво масла і не виробляти гармати. Та насправді існуватимуть такі варіанти, за якими частина ресурсів буде витрачена на виробництво масла, а частина – на виробництво гармат. Нехай шкала виробничих можливостей створення гармат та масла в цій країні має такий вигляд.

Таблиця 2.1 – Шкала виробничих можливостей створення гармат та масла (приклад)

Варіанти	Гармати, тис. шт.	Масло, тис. тонн
А	15	0
В	14	1
С	12	2
D	9	3
E	5	4
F	0	5

За шкалою виробничих можливостей можна побудувати графік і розмістити дані про виробництво гармат на вертикальній осі координат, а виробництво вершкового масла – на горизонтальній (див. Рис. 2.1). Кожна точка на кривій виробничих можливостей (наприклад, точки А, В, С, D, E, F) показує нам певний максимальний обсяг виробництва двох продуктів – в нашому прикладі гармат та масла – за умов повної зайнятості та повного обсягу виробництва. Так, точка А показує, що країна може виробити 15 тис шт. гармат, але при цьому всі ресурси будуть задіяні і виробництво масла стане неможливим. Відповідно, точка В показує, що за умов виробництва 14 тисяч гармат ресурси, які залишилися, дозволять виробити ще 1 тонну вершкового масла. Кожна точка на КВМ – це певний максимальний обсяг виробництва двох продуктів за умов повної зайнятості і повного обсягу виробництва. Суспільство примушене визначати, яку комбінацію виробництва цих продуктів воно бажає. Обмеженість ресурсів не дозволяє досягти будь-якої комбінації виробництва двох товарів поза КВМ, наприклад, у точці N. Виробництво в точці N привабливе, але неможливе на цій ресурсно-технологічній базі. Можливо, в майбутньому, коли нові технології дозволять із тих самих ресурсів виробляти більше продукції і відбудеться зсув кривої виробничих можливостей праворуч вгору, тоді точка N опиниться на новій кривій виробничих можливостей і це означатиме цілком реальний варіант виробництва для країни. Зсув кривої КВМ праворуч вгору може відбутися і за рахунок використання нових ресурсів, наприклад, придбаних країною за кордоном.

Будь-яка комбінація виробництва у внутрішній частині КВМ (точка М) можлива, але свідчить про неефективне використання ресурсів – неповне навантаження виробничих потужностей, безробіття тощо.

Будь-яка комбінація виробництва двох товарів на КВМ – варіанти вибору суспільства; здійснюючи вибір, економіка повної зайнятості повинна втратити частину одного виду продукту, щоб отримати більше іншого продукту.

Рисунок 2.1 - Крива виробничих можливостей для країни, що виробляє
гармати і масло

КВМ має опуклу конфігурацію. Ця опуклість пояснюється тим, що якісь ресурси можуть використовуватися продуктивніше під час виробництва одного товару (в нашому прикладі - гармат), інші — під час виробництва іншого товару (в нашому прикладі – вершкового масла). Під час руху вздовж кривої виробничих можливостей праворуч вниз, змінюючи тим самим структуру виробництва на користь збільшення вершкового масла, доводиться дедалі більше залучати порівняно малоефективні для його виробництва ресурси. Тому кожна додаткова одиниця випуску вершкового масла вимагатиме подальшого скорочення виробництва гармат. Із наближенням до однієї осі координат нахил кривої (щодо даної осі) зростатиме, тобто збільшуватиметься альтернативна вартість. У цьому й виявляється дія закону збільшення альтернативної вартості., зумовлена тим, що виробничі ресурси не взаємозамінні, тобто не придатні для прямого використання у виробництві альтернативних товарів. Закон збільшення альтернативної вартості показує, що зі зростанням виробництва одного блага (А) за умов повного використання наявних ресурсів альтернативна вартість виробництва кожної додаткової одиниці цього блага (А) зростає. Це означає, що збільшуючи виробництво одного блага (А) на одну одиницю ми втрачаємо все більшу і більшу кількість іншого блага (В). Так, в нашому прикладі, альтернативна вартість збільшення виробництва вершкового масла з 1 тис. тонн до 2 тис. тонн дорівнює відмові від виробництва 2 тисяч гармат (перехід з точки В до точки С; 14 – 12 = 2). Збільшення виробництва вершкового масла з 2 тис. тонн до 3 тис. тонн означає відмову від виробництва вже аж 3 тисяч гармат (перехід з точки С до точки D; 12 – 9 = 3).

Таким чином, крива виробничих можливостей характеризує наступні економічні положення:

- Неможлива жодна комбінація виробництва товарів, яка описується точками, розташованими із зовнішнього боку КВМ.

- Вибір із різних комбінацій виробництва товарів можливий тільки з тих варіантів, які описуються точками, що розміщені на кривій або всередині неї.

- Спадний нахил кривої ілюструє поняття альтернативної вартості.

- Опуклість кривої демонструє збільшення альтернативної вартості.

Висновки:

· Обмеженість ресурсів примушує робити вибір способу використання цих ресурсів для задоволення потреб. Економіка – це наука про вибір в умовах обмеженості ресурсів.

· Обмеженість ресурсів вимагає прийняття рішення щодо вибору способу їх використання як на індивідуальному рівні, так і на рівні державної політики.

· Альтернативна вартість (вартість втраченої можливості) – це є вартість найкращої (після обраної) альтернативи, від якої треба відмовитися через здійснений вибір іншої альтернативи. Оцінка вибору та альтернативної вартості є суб’єктивною.

· Усі економічні рішення повинні враховувати альтернативну вартість.

· Крива виробничих можливостей (КВМ) – сукупність різних варіантів комбінацій виробництва двох товарів при повному використанні наявних ресурсів. Економіка повної зайнятості і повного обсягу виробництва вимушена жертвувати випуском одних видів товарів та послуг, щоб досягти збільшення виробництва інших.

КОНЦЕПЦІЯ 2

ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ТА АЛЬТЕРНАТИВНА ВАРТІСТЬ

2. МЕТОДИЧНИЙ БЛОК

2.1. Необхідність вибору, як наслідок проблеми обмеженості

При розгляді цього питання зробіть наголос на тому факті, який учні не завжди розуміють, а саме - що вибір існує завжди. Навіть коли людина говорить, що в неї не було вибору і вона вимушена була вчинити саме так, то з економічної точки зору це означає, що вибір був, але крім обраного людиною варіанту решта варіантів її просто не влаштовувала в силу певних причин.

Підкресліть, що вибір роблять всі: окремі люди, сім’ї, уряд, фірми, певні угрупування чи спільноти тощо. Попросіть слухачів навести приклади, коли вибір здійснює сім’я, держава, органи місцевого самоврядування, адміністрація школи, учнівська Рада школи, загальні збори учнів класу та їх батьків. Акцентуйте на тому, що в усіх випадках проблема вибору породжена обмеженістю.

2.2. Процес прийняття рішення. Ціна вибору

Зверніть увагу учнів на те, що вибір можна здійснювати по-різному – наприклад, інтуїтивно, за чиєюсь порадою тощо. Але існує модель прийняття рішення, за якою здійснюється систематичний підхід.

Для зрозуміння сутності цієї моделі запропонуйте слухачам виконати завдання, пов’язане зі шкільним життям (Ви можете обрати таку проблему, яка буде більш зрозуміла аудиторії). Наприклад, Рада школи розглядає три можливих варіанти витрачання зароблених учнями під час літньої практики грошей:

- придбання нового комп'ютерного класу,

- покупка обладнання для щойно створеної в школі відео-студії;

- придбання тренажерів для шкільного спортивного залу.

Для виконання цього завдання розгляньте і нагадайте слухачам основні етапи процесу прийняття рішень та запропонуйте заповнити гратку прийняття рішень.

Продемонструйте слайд, який містить п’ятиступеневу модель прийняття рішень і обговоріть її кожну складову.

1. Визначте проблему, яку необхідно вирішити.

Яке рішення ви намагаєтесь прийняти? У даному випадку це - на що витратити зароблені учнями гроші.

2. Складіть перелік існуючих альтернатив.

Альтернативи – це варіанти, які є в розпорядженні групи людей чи людини, що приймає рішення.

В нашому прикладі – три альтернативи вже визначені: придбання нового комп'ютерного класу, покупка обладнання для щойно створеної в школі відео-студії, придбання тренажерів для шкільного спортивного залу. Але зверніть увагу аудиторії на те, що в реальному житті в більшості випадків нам потрібно самим визначати альтернативи, при цьому їхня кількість може бути набагато більшою.

Запропонуйте слухачам за допомогою Слайду розглянути форму гратки прийняття рішень і розпочинайте її заповнювати по мірі розгляду етапів прийняття рішень. (Приклад гратки з альтернативами та можливими критеріями наведено нижче).

3. Визначте критерії, за якими потрібно оцінити ситуацію.

Критерії – це стандарти, на основі яких приймається рішення. Ці критерії являють собою цілі та задачі, які має надію досягнути той, хто приймає рішення. Вони відіграють важливу роль для людини, яка приймає рішення. Зверніть увагу слухачів на те, що для прийняття рішення нам потрібно обрати лише 3-5 дійсно важливих критеріїв.

Запропонуйте слухачам самим визначити критерії в нашому прикладі. Ними можуть бути:

- корисність для здоров’я;

- корисність для підвищення освітнього рівня;

- можливість проведення вільного часу;

- можливість використання всіма учнями школи;

- можливість заробляти гроші для школи;

- нагальність даної проблеми для школи.

4. Оцініть альтернативні варіанти рішення проблеми, тобто оцініть, якою мірою відповідає кожна альтернатива обраним нами критеріям.

Запропонуйте слухачам оцінити кожну альтернативу за допомогою +\-, показуючи цим, чи відповідає вона критеріям.

В нашому прикладі гратка прийняття рішення після виконання завдання цього етапу може мати такий вигляд таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Гратка прийняття рішення

Критерії Альтер- нативи	корис-ність для здоров’я	корисність для підвищення освітнього рівня	можливість проведення вільного часу	можливість використан-ня всіма учнями школи	можливість заробляти гроші для школи	нагальність даної проблеми для школи	підсу-мок
Придбання нового комп'ютерного класу
Покупка обладнан-ня для щойно створеної в школі відео-студії
Придбання тренажерів для шкільного спортивного залу

5. Прийміть рішення

Після того, як альтернативи оцінені по своїй відповідності критеріям, той, хто приймає рішення, готовий обґрунтовано зробити свій вибір. Він вибере ту альтернативу, котра найбільш повно відповідає більшості критеріїв.

Раціональним рішенням буде та альтернативна, яка набере більшу кількість ”+”(підсумкова графа гратки). Зверніть увагу слухачів на те, що можна використати і більш складний варіант оцінювання (наприклад, якщо критерії не однакові за значенням, то вони можуть мати більшу “вагомість” і оцінюватися двома чи трьома “плюсами”).

Після того, як буде прийняте остаточне рішення (наприклад: придбання нового комп’ютерного класу), підкресліть, що для будь-якої іншої конкретної школи ситуація могла б бути іншою – починаючи із визначення можливих альтернатив, вибору критеріїв, оцінювання альтернатив за цими критеріями та прийняття остаточного рішення.

Будь-яке рішення має свою альтернативну вартість. Це те, від чого ми відмовилися заради рішення, прийнятого нами; це – друга за значенням (після обраної нами) альтернатива.

Часто слухачі роблять помилку і називають ціною вибору абсолютно всі необрані альтернативи. Варто застерегти аудиторію, що, оскільки ми повинні були вибрати тільки один напрямок використання наявних коштів, то ціною вибору може бути неможливість витратити ці кошти на іншу ціль, але не на всі інші цілі водночас. Так, якщо ми вирішили купувати комп’ютери, то неможливість використання цих коштів саме для цього не означає, що ми можемо використати гроші і для купівлі обладнання для щойно створеної в школі відео-студії, і для придбання тренажерів для шкільного спортивного залу водночас. Отже, ціною вибору або альтернативною вартістю виступає тільки одна (а саме – друга за значенням після обраної нами) альтернатива.

Перевірте, чи всі слухачі зрозуміли, чим обумовлена необхідність вибору? (Тим, що існує обмеженість).

Розглянути процес прийняття рішення в сім’ї, та визначити його альтернативну вартість можна за допомогою економічної гри “Купуємо будинок”.

Задача 1

В шкільній майстерні виробляють товари з дерева: свічники і підставки під гаряче. Можливі варіанти виробництва цих товарів в умовах повного використання всіх ресурсів наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 – Вихідні дані до задачі 1

Варіанти	Свічники	Підставки	Альтернативна вартість
А	0	23
В	1	21
C	2	18
D	3	13
E	4	7
F	5	0

Виконайте наступні завдання:

A) Побудуйте криву виробничих можливостей;

B) Розрахуйте альтернативну вартість виробництва кожного додаткового свічника (заповніть таблицю);

C) Як зміниться положення кривої виробничих можливостей, якщо підприємство-спонсор подарувало шкільній майстерні новий верстат, що підвищує продуктивність праці при виробництві свічників в два рази (проілюструйте графічно);

D) Якщо виробництво знаходиться в точці Е, визначити альтернативну вартість виробництва 1 підставки при переході виробництва в точку D.

Розв’язання:

А) Щоб побудувати криву виробничих можливостей будемо відкладати по горизонтальній осі – підставки, а по вертикальній – свічники. Згідно з обраним масштабом треба відкласти всі точки (варіанти) виробництва, наведені в умові, а потім з’єднати їх. Отримаємо криву, що характеризує виробничі можливості шкільної майстерні, що виробляє тільки ці два вироби.

Рисунок 2.2 – Крива виробничих можливостей шкільної майстерні

В) Поясніть учням, яким чином розраховується альтернативна вартість. Наведені дані свідчать, що максимальна кількість свічників, які може виробити шкільна майстерня– 5, а максимальна кількість підставок під гаряче – 23. Можливі різні комбінації використання наявних ресурсів для виробництва цих двох товарів – саме вони і наведені в таблиці (варіанти A, В, C, тощо). Так, наприклад, за варіантом А всі ресурси використовуються для виготовлення тільки підставок. Щоб виробити хоча б один свічник, потрібно відмовитися від виробництва двох підставок, що ілюструє варіант B. Отже, альтернативна вартість виробництва першого свічника дорівнює двом підставкам. Якщо ми вирішимо збільшити виробництво свічників ще на одну одиницю, то це “коштуватиме” нам відмови від виробництва трьох підставок (варіант C) Отже, альтернативна вартість другого свічника дорівнює 3 підставки. Підрахунки альтернативної вартості при переході до варіантів D,E,F свідчать, що збільшення виробництва кожної додаткової одиниці свічників має все більшу альтернативну вартість. Отже, альтернативна вартість виробництва свічників зростає. Це зумовлює опуклий характер кривої виробничих можливостей в даному випадку (зверніть увагу на форму кривої виробничих можливостей на графіку).

Таблиця 2.4 – Розрахунок альтернативної вартості

	Свічники	Підставки	Альтернативна вартість
А	0	23
В	1	21	2 (23-21)
С	2	18	3 (21-18)
D	3	13	5 (18-13)
E	4	7	6 (13-7)
F	5	0	7 (7-0)

С) якщо підприємство-спонсор подарувало шкільній майстерні новий верстат, що підвищує продуктивність праці при виробництві свічників вдвічі, то матимемо наступні варіанти виробництва:

Таблиця 2.5 – Шкала виробничих можливостей майстерні за нових умов

	Свічники	Підставки
А	0	23
B’	2	21
C’	4	18
D’	6	13
E’	8	7
F’	10	0

Відповідно, крива виробничих можливостей зсунеться і матиме вигляд АF’.

Рисунок 2.3 – Крива виробничих можливостей майстерні за нових умов

D) Якщо здійснюється перехід від варіанту Е, визначити альтернативну вартість виробництва однієї підставки при переході виробництва в точку D.

Таблиця 2.6 – Шкала виробничих можливостей

Свічники	Підставки
В точці Е:
4	7
В точці D відповідно:
3	13

Тобто, при збільшенні обсягів виробництва підставок на 6 одиниць ми відмовляємося від виробництва одного свічника. Альтернативна вартість 6-ти підставок дорівнює одному свічнику; а альтернативна вартість однієї підставки відповідно дорівнює
1/6 свічника.

Крива виробничих можливостей за умов постійної альтернативної вартості має вигляд прямої лінії. Це можна проілюструвати учням за допомогою наступного прикладу:

Припустимо, після закінчення уроків в учня залишається шість годин вільного часу і він хотів би використати його, для виконання домашнього завдання та гри в розвиваючі комп’ютерні ігри. Як можна розподілити цей час? Цей час можна повністю витратити на комп’ютерні ігри, і тоді не залишиться часу для виконання домашнього завдання. Можна, навпаки, всі шість годин готувати домашнє завдання і відмовитися від комп’ютерних ігор. Але є й інші можливості, тобто можна зробити й одне, і інше. Наприклад, впродовж чотирьох годин готувати уроки і тоді залишиться дві години, щоб пограти в комп’ютерні ігри. Існують також інші можливості .Варіанти рішення представлені у вигляді таблиці .

Таблиця 2.7 – Шкала використання вільного часу учня

Варіанти розподілу часу

Час приготування уроків

Час за комп’ютером

За наведеними точками побудуємо криву, що відображає можливості використання вільного часу учнем.