Роль державИ в економіці

Держава повинна втручатись в економіку, тому що ринковий механізм не може вирішити всі проблеми суспільства.

Як відповідальні громадяни, учні зрозуміють обмеження та причини невдач ринку, а також яким чином держава намагається компенсувати ринкові неспроможності. Це допоможе учням в майбутньому робити більш обгрунтований вибір, пов’язаний з певними політичними рішеннями при визначенні вигод та витрат від урядових програм.

Основні поняття: Неспроможність ринку та її форми: позитивні та негативні зовнішні ефекти, суспільні товари та послуги, недосконала конкуренція, неповна інформація. Економічні функції держави.

Ключові питання: Неспроможність ринку та її форми. Економічні функції держави.

1. Інформаційний блок 1.1. Неспроможність ринку та її форми

Економічна практика виявила ще у ХІХ ст.. та підтвердила в ХХ ст., що існують ситуації, так звані фіаско ринку або його невдачі, коли ринкова координація не забезпечує ефективного використання ресурсів. Інакше кажучи, відповіді на питання: що? як? і для кого? виробляти, котрі дає саморегулююча система, не завжди відповідають дійсним потребам суспільства.

Фіаско ринку знаходить прояв не тільки в ситуаціях, пов’язаних із зовнішніми ефектами та суспільними благами.

Важлива причина, яка його обумовлює, – це притаманна ринку тенденція до монополізації. Остання підриває вільну конкуренцію як умову найбільш повного виявлення регулюючих функцій ринку.

Крім того, ринковий вибір є “сліпим” до проблем справедливості та рівності. Нічим не обмежений ринковий розподіл, справедливий тільки з точки зору законів ринку, приводить до значної диференціації доходів, соціальної незахищеності.

Розглянемо тепер ці “невдачі” ринку більш детальніше.

Недосконала конкуренція. Характеризуючи механізм ринкового саморегулювання, неможливо не зупинитися окремо на головному інструменті, який забезпечує умови його функціонування, – конкуренції.

Але як і будь-яке змагання, конкурентна боротьба може скінчитися поразкою. Тому звичайним для фірм є бажання уникнути такого фіналу.

Забезпечуючи собі стабільність і позбавляючись тиску суперництва, фірми часто зливаються з місцевими суперниками. Отже, з’являється реальна загроза утворення монополій.

Тому відсутність, або послаблення конкуренції, безперечно, призводить до підвищення цін, нераціонального витрачання обмежених ресурсів, низького рівня життя, оскільки населення може дозволити собі купувати менше товарів і послуг.

Законом України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” монопольним визначається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %.

Говорячи про конкуренцію та монополію, необхідно зазначити, що в деяких галузях економіки, таких, як, наприклад, космонавтика, авіація, автомобілебудування та ін. конкуренція може бути обмеженою попитом на конкретному ринку – кількох великих компаній, які працюють за найефективнішими технологіями.

Проблеми, що пов’язані з інформацією (недостатня, неповна, або асиметрична інформація).

Іншим прикладом недосконалості в роботі ринкового механізму є недостатня інформація.

Не будучи добре проінформованими, головні дійові особи ринку – споживачі, наймані працівники, підприємці – можуть приймати рішення, котрі не відповідають їх власним інтересам.

Якщо ці рішення ґрунтуються на неадекватній та недоброякісній інформації, то ринки не будуть працювати так, як треба. Іншими словами, ринковий механізм не буде ефективно розподіляти обмежені економічні ресурси, товари та послуги.

Слід зазначити, що у сучасній складній економіці, споживачі, робітники та фірми, схоже, не є добре проінформованими щодо наслідків всіх своїх рішень.

Так, споживачі, наприклад, можуть бути недостатньо проінформованими про якість товарів та послуг, які вони купують, або про наявність інших товарів, які можуть задовольняти їх потреби та сприяти максимізації загальної корисності споживачів.

Ті  робітники, що втратили свої робочі місця, і стали безробітними, можуть не знати про наявність вакансії на інших ринках праці.

Підприємці також можуть не володіти інформацією, наприклад, про зміни в діловій активності та ін.

Приватні фірми можуть і не надавати інформацію необхідної якості і в потрібних обсягах. Фірми, наприклад, майже не зацікавлені у вивченні наслідків ризику для здоров’я, на який наражаються їх працівники, якби не існувало законів, що охороняють умови праці.

Інший приклад – виробництво небезпечних товарів. Якщо б не існувало штрафних санкцій за шахрайство, то виробники небезпечних товарів використовували б кожний привід, щоб приховати шкідливість своїх виробів.

Крім цього, сучасні економіки є настільки складними системами, що досить мало людей можуть проаналізувати та оцінити всю необхідну інформацію, яка дозволяє приймати ефективні рішення.

В багатьох випадках, кожній людині чи суб’єкту окремо може бути надзвичайно важно або дуже дорого відшукати потрібну та надійну інформацію.

В таких ситуаціях може виявитися ефективним передати державним органам обробку деякої складної та надзвичайно важливої інформації за дорученням громадян.

Забезпечення інформацією з боку суспільства може вести до підвищення ефективності доти, доки додаткова вигода для споживачів, працівників та підприємців перевищує додаткові втрати і труднощі держави в набутті і поширенні цієї інформації.

Державні структури вже давно зрозуміли необхідність захисту слабко проінформованих споживачів від дій, про які вони б потім жалкували.

Сучасні державні органи здійснюють загальне регулювання умов роботи, перевіряють продукти харчування та ліки, регулюють зовнішній вигляд та безпечність споживчих товарів і вимагають, щоб певні вироби (наприклад, безпечні хімічні продукти, їжа та ін.) мали б на етикетках відповідну інформацію щодо якості та безпечності продукції.

Обмежена мобільність ресурсів. Іншим чинником, що може призвести до збоїв в роботі ринкового механізму, є обмежена мобільність ресурсів.

Наприклад, працівники галузі, яка знаходиться в кризовому стані, не можуть перейти в перспективні галузі із-за відсутності потрібної кваліфікації або грошових коштів, необхідних для переїзду.

Фірми продовжують часто експлуатувати застарілі машини, верстати, устаткування доти, доки останні себе не окуплять. Це збільшує витрати на одиницю продукції, знижує конкурентноздатність продукції, що випускається. В кінцевому підсумку, це позбавляє ділові фірми більш вигідніших інвестиційних можливостей та негативно впливає на ефективність роботи ринкового механізму.

Зовнішні ефекти. Зовнішні ефекти (їх часто називають побічними наслідками економічної діяльності, витратами або вигодами третьої сторони, екстерналіями, або переливами) виступають іншою формою провалів ринку.

Як відомо, однією з найважливіших функцій ринкового механізму є передача інформації про альтернативні витрати виробників товарів і послуг.

Ринок робить це за допомогою цін. Система цін працює ефективно тому, що ринкові ціни несуть інформацію як виробникам, так і споживачам.

Рівноважна ціна, що встановилась на рівні збалансованості попиту та пропозиції, відображає рівень альтернативних можливостей учасників обміну. В протилежному випадку вони використають свої ресурси в іншому місці.

Однак іноді можуть виникати ситуації, коли вигоди чи витрати від виробництва або споживання товарів чи послуг не знаходять повного відображення в ринкових цінах і створюють деякі побічні ефекти, які впливають на третю сторону, тобто на суб’єктів, що не приймали участі в обміні. Такі ситуації носять назву зовнішніх ефектів.

Як відомо, ринкові операції – це добровільний обмін, коли люди обмінюють товари на гроші. Наприклад, коли фірма використовує обмежені ресурси, такі як метал, то вона купує метал у власника металу на ринку металу.

Проте, багато угод насправді мають місце поза ринками. Так, компанія, що виробляє миючі засоби, може скидати шкідливі відходи своєї виробничої діяльності у навколишнє середовище, наприклад, у водоймище, і забруднювати його для людей, які купаються або ловлять рибу у цій воді. Ця компанія використовує обмежений ресурс – воду і нічого не платять людям, які  потерпають від забрудненої води. Інша компанія, навпаки, розбиває біля свого офісу мальовничий майданчик з чудовими квітами та місцями відпочинку для своїх робітників, і люди отримують вигоду, милуючись краєвидом та дихаючи чистим повітрям.

В обох випадках фірми або завдають шкоду, або приносять вигоду людям поза ринковими операціями, тобто існує економічна дія без економічної плати.

Економісти називають результати економічної діяльності, які виходять за рамки ринкових відносин неринковими ситуаціями.

Поняття “зовнішній ефект” використовується оскільки, оскільки ці впливи (на доходи чи витрати) є ніби зовнішніми для ринкової системи.

Зовнішні ефекти виникають тоді, коли якась діяльність, що пов’язана із виробництвом чи споживанням товарів і послуг, здійснює непрямий вплив на інші види такої діяльності, який не  відображається безпосередньо цінами.

Інакше кажучи, зовнішні ефекти – це будь-які дії господарських суб’єктів, що, впливаючи на інші господарські суб’єкти, не регулюються ринковим механізмом.

Отже, зовнішні ефекти – це сприятливі або несприятливі побічні наслідки, що виникають в результаті впливу виробництва або споживання товарів і послуг на добробут людей, які прямо не залучені до ринкового обміну.

Таким чином, зовнішні ефекти не знаходять відображення в ринковому механізмі ціноутворення, а отже,  приводять до зниження ефективності його роботи та до неоптимального розміщення благ в економіці.

Залежно від характеру впливу на інші господарські суб’єкти економісти розрізняють негативні зовнішні ефекти, що негативно впливають на господарську діяльність інших суб’єктів (негативні зовнішні ефекти ще називають “витратами третьої сторони”) та позитивні зовнішні ефекти, що створюють для інших суб’єктів додатковий корисний ефект, який нічого не коштує (позитивні зовнішні ефекти часто називають “вигодами третьої сторони”).

Розглянемо їх більш детально. Класичним прикладом негативного зовнішнього ефекту є екологічне забруднення.

Припустимо, що металургійний комбінат, який спалює кокс у доменних печах, витрачає на виробництво 1 тони сталі 1000 грн. Ці витрати складаються із витрат на паливо, кокс, залізну руду, устаткування, зарплату робітників та ін.

Вони є зовнішніми втратами підприємства і знаходять відображення в ціні металу як альтернативні можливості, що втрачені при використанні даних ресурсів в іншому виробництві. Ринкова ціна металу повинна, таким чином, окупити ці зовнішні витрати, тобто бути не менше 1000 грн. за 1 тону.

Проте, дійсні витрати виробництва сталі цим не вичерпуються. Її виробництво пов’язано із викидами в повітря кіптяви, сірчаних газів та інших шкідливих речовин.

Ці витрати виступають як витрати третьої сторони виробництва сталі, оскільки вони впливають на людей, які не є ні продавцями, ні покупцями, ні учасниками процесу виробництва сталі.

Ці витрати, пов’язані із впливом на зовнішнє середовище, будуть складати частину альтернативних витрат, оскільки вони відображають шкоду, спричинену забрудненням: захворювання людей, кислотні дощі, пошкодження будівель та пам’ятників та ін.

Однак ці витрати не знаходять відображення в ціні продукції, яка залишається на рівні внутрішніх витрат підприємства.

Отже, така ціна несе спотворену інформацію, оскільки дозволяє вважати, що виробництво 1 тони сталі є дешевшим, ніж воно є в дійсності. Це, в свою чергу, викликає послаблення стимулів в пошуках більш дешевих замінників сталі, використання металозберігаючих технологій, тощо.

Оскільки на ринкових цінах, які виплачують покупці і отримують продавці, не відображаються додаткові витрати від побічних наслідків економічної діяльності, остільки в нерегульованій ринковій системі буде мати місце надвиробництво товарів і послуг, що викликають зовнішні витрати.

Покажемо це на прикладі за допомогою моделі попиту та пропозиції на рисунку 17.1.

Рисунок 17.1 - Приклад негативного зовнішнього ефекту

Як зовнішні витрати (ефекти) впливають на розподіл ресурсів?

Коли виробники перекладають частину своїх витрат на населення, витрати виробництва певного товару зменшуються.

Іншими словами, крива пропозиції S₁ не включає всіх витрат, які пов’язані з виробництвом товару. Отже, крива пропозиції виробника товару знижує загальний обсяг витрат виробництва, а тому вона розташована праворуч кривої пропозиції S₂, яка включає всі соціальні (суспільні) витрати, які є сукупними витратами як виробників певного товару, так і витратами всіх третіх осіб, причетних до виробництва і споживання даного продукту.

Оскільки треті особи, які несуть зовнішні витрати, не приймають участі в здійсненні ринкових угод з даним товаром, їх витрати не враховуються при укладенні таких угод.

В результаті рівноважний обсяг товару Q₁ є більшим за оптимальний обсяг Q₂. Тобто ресурси надходять в надмірній кількості у виробництво з негативними зовнішніми ефектами і має місце надвиробництво (надлишковий випуск) даного товару.

А рівноважна ціна, що встановлюється на ринку даного товару, Р₁ є меншою, ніж рівноважна оптимальна ціна Р₂, яка б враховувала б не тільки внутрішні, але і зовнішні витрати, пов’язані з виробництвом даного товару.

Поруч із зовнішніми витратами, можуть виникати і зовнішні вигоди для третьої сторони, тобто існують позитивні зовнішні ефекти.

Позитивні зовнішні ефекти, отже, є позитивними впливами економічних агентів, що приймають участь в ринковій операції, на третіх осіб. Фактично це приводить до виникнення зовнішньої для даної операції вигоди при виробництві та споживанні даного товару.

Оскільки, треті особи, які отримують зовнішні вигоди, не приймають участі в ускладненні та здійсненні угод з даним товаром, їх вигоди не враховуються при здійсненні таких ринкових операцій.

Позитивні зовнішні ефекти призводять до недовиробництва (недостатнього випуску), або недоспоживання (недостатнього споживання) товару з позитивними побічними наслідками, оскільки не всі вигоди знаходять відображення у попиті споживачів на цей товар.

Класичним прикладом позитивного побічного ефекту є освіта. Освіта приносить вигоду індивідуальним споживачам, оскільки освічені працівники працюють більш продуктивно, вони легше навчаються і у них менше шансів втратити роботу.

Проте освіта забезпечує великі вигоди і всьому суспільству, яке заощаджує на боротьбі із злочинністю, бідністю, виграє від наявності універсальної та більш продуктивної робочої сили.

На рисунку 17.2 показаний вплив позитивного зовнішнього ефекту на розподіл ресурсів.

Рисунок 17.2 - Вплив позитивного ефекту на розподіл ресурсів

Існування зовнішніх вигод означає, що крива ринкового попиту D₁, яка відображає лише вигоди приватних осіб і фірм, занижує загальну величину суспільних вигод.

Ринкова крива попиту не охоплює вигід, пов’язаних із забезпеченням і споживанням товарів і послуг, виробництво яких має позитивні зовнішні ефекти.

В результаті рівноважний ринковий обсяг продукту Q₁, менший за його оптимальний обсяг Q₂. А рівноважна ринкова ціна Р₁ є меншою за оптимальну рівноважну ціну Р₂.

Тобто ресурси на виробництво даного товару надходять в недостатній кількості і має місце недовиробництво товарів з позитивними зовнішніми ефектами, а отже і неефективне розміщення благ в економіці.

Таким чином, як надвиробництво благ з негативними зовнішніми ефектами, так і недовиробництво благ з позитивними зовнішніми наслідками є проявом збоїв в роботі ринкового механізму та призводить до зниження ефективності ринкової економіки та до втрат для суспільства.

З цієї точки зору між позитивними та негативними зовнішніми ефектами немає різниці – і ті, і інші негативно впливають на економіку, не кажучи вже про численні позаекономічні наслідки зовнішніх ефектів, наприклад, екологічні.

Ці недоліки в роботі ринкового механізму, які пов’язані із виникненням побічних наслідків, досить часто пов’язані із відсутністю певних ринків, що призводить до фактичного безоплатного використання деяких ресурсів та неоплачуваного виробництва певних благ.

Суспільні товари і послуги. Потенційним джерелом “невдач” ринку є існування товарів і послуг громадського вжитку, або суспільних товарів.

Аналізуючи поведінку споживачів та виробників, ми виходили з того, що більшість товарів і послуг, які виробляють та обмінюють на ринку, є товарами індивідуального вжитку, тобто призначені для індивідуального споживання окремою особою або сім’єю (домогосподарством).

Товари індивідуального вжитку мають дві основні властивості. Цими стандартними властивостями є конкурентність та  винятковість.

Конкурентність означає, що та кількість товару, яку споживаю я , не може бути спожита іншим. Споживання товару кожною конкурентною особою зменшує кількість товару, наявну для споживання іншими особами.

Винятковість означає, що мене можуть не допустити до споживання певного товару чи послуги. Виробники чи продавці такого товару можуть відмовити потенційному споживачеві у тих випадках, коли він намагається споживати товар, не сплачуючи за цей товар встановлену ціну.

Якщо товар є конкурентним та винятковим, то він має назву чистого індивідуального або чистого приватного блага.

Деякі товари не є ні конкурентними ні винятковими. Такі товари виступають як суспільні товари.

Суспільні товари – це такі товари та послуги, яким притаманні дві особливості: спільне споживання та неможливість виключення з процесу споживання. Інакше кажучи, суспільні товари мають дві характерні риси: неконкурентність та невинятковість.

Неконкурентність полягає в тому, що споживання таких товарів або послуг однією особою або сім’єю не зменшує їх корисності для інших. Це також зветься властивістю споживання без суперництва, або спільне споживання.

Неконкурентність також означає, що має місце відносно рівномірне споживання таких благ усіма членами суспільства без додаткових витрат. Так, гранична вартість надання права користування суспільним благом ще одному додатковому споживачеві буде нульовою. Наприклад, народження ще однієї людини навряд чи збільшить витрати на національну  оборону.

Поява ще одного корабля біля морського узбережжя також не потребує додаткових витрат для виконання маяком своїх функцій.

Невинятковість означає, що не існує можливостей заборонити споживання суспільними благами будь-кому тільки на тій підставі, що він за них не сплатив.

Не конкурентний і невинятковий товар має назву  чистого суспільного блага.

Прикладом чистого суспільного блага може бути національна оборона. Армія охороняє всю країну від зовнішнього втручання. Забезпечення оборони однієї особи не означає, що оборона інших громадян країни буде менша, тому що все населення країни користується цією послугою спільно. Кожен громадянин країни автоматично потрапляє під захист держави і навіть ті з них, котрі не бажають цього, оскільки не існує механізму виключити останніх.

Уявимо собі, що станеться, коли армія перейде до суто ринкових методів господарювання.

Жодний приватний підприємець не зможе продавати оборону громадянам країни та залишатися в бізнесі. просто неможливо продавати оборонні послуги тим, хто цього бажає, та відмовляти тим, хто за це не платить. А  якщо захист можна отримати безкоштовно, то навіщо платити? Це відома проблема “безбілетника” (або “зайця”, або “фрирайдера”) – як на транспорті. Подібна проблема виникає і в ситуаціях, пов’язаних із наданням суспільних товарів та послуг.

Отже, суспільний товар (національна оборона, охорона громадського порядку, пожежна охорона, судова система та ін.) не можуть виступати на ринку як звичайний приватний товар, ціна якого визначається на основі попиту та пропозиції.

У всіх країнах ці товари мають забезпечуватися державою, бо жодна приватна фірма не має економічних стимулів надавати такі товари та послуги, в той час, як кожний з нас їх потребує.

Витрати на всі ці види діяльності, пов’язані із наданням суспільних товарів та послуг покликана здійснювати держава, спрямовуючи сюди через державний бюджет необхідні ресурси. Громадяни повинні платити за них порівну, вносячи свої платежі до бюджету у вигляді податків. Податки нагадують ціну, яку громадяни платять за суспільні товари, проте податки суттєво відрізняються від ціни, оскільки вони не є добровільними.

Необхідно також зазначити, що поруч з чисто суспільними товарами можуть існувати і товари, які є неконкурентними, але винятковими. Інші є невинятковими, але конкурентними, тобто існують змішані блага.

Змішане благо – це благо, яке поєднує в собі риси як приватного, так і суспільного блага.

До них, зокрема можна віднести  нагальні блага (достатні блага), тобто такі блага, споживання яких вважається за необхідне збільшити (середня та вища освіта, музеї, бібліотеки, національні парки та ін.).

На такі блага можна встановити ціну, і вони можуть постачатися приватним сектором.

Проте всі ці блага несуть в собі значні зовнішні вигоди, а це, як вам відомо, приводить до того, що ринкова система, перш за все приватний сектор, не вироблятиме такі блага в достатній кількості. Тому держава бере на себе їхнє виробництво та фінансування, щоб не допускати можливого виникнення дефіциту таких товарів, в яких зацікавлено все суспільство.

На рисунку 17.3 представлена класифікація благ, залежно від наявності механізму виключення по горизонталі, та конкурентності у споживанні – по вертикалі.

Наявність виключення

Наявність конкурентності		так	ні
	так	Чисті приватні блага	Вільні блага
	ні	Колективні блага	Чисті суспільні блага

Рисунок 17.3 - Класифікація благ

1.2. Економічні функції держави

Як ми вже з’ясували в попередньому розділі, окрім споживачів та виробників, існує ще одна група економічних суб’єктів, яка приймає активну участь в економічному житті країни. Це підприємства державного сектору, урядові організації та установи, які покликані задовольняти не індивідуальні, а колективні та суспільні потреби.

На відміну від ділових фірм та домогосподарств, діяльність органів державної влади орієнтована не на максимізацію особистої вигоди, а на досягнення максимуму суспільного добробуту.

Разом з тим, слід зазначити, що економічна поведінка державних установ підпорядкована тим же основним принципам, що і поведінка інших економічних суб’єктів: перш за все вибору раціональних рішень на основі співставлення вигод та витрат, оцінці результатів з позицій граничного аналізу.

Сучасна модель економічного устрою суспільства являє собою змішану економіку, яка поєднує ринковий механізм та механізм державного регулювання і контролю для вирішення різноманітних проблем.

Незважаючи на різні погляди, які існують серед економічних шкіл, щодо питання про роль держави в економічному житті країни, майже всі погоджуються з тим, що саме держава може найкращим чином виконувати ряд економічних функцій, головними з яких виступають:

- правове забезпечення функціонування ринкового механізму;

- підтримка конкуренції;

- коригування розподілу ресурсів з врахуванням зовнішніх ефектів;

- забезпечення суспільних товарів та послуг;

- перерозподіл доходів та майна;

- стабілізація економіки.

Отож зупинимося детальніше на розгляді цих основних економічних функцій держави.

Правове забезпечення функціонування ринкового механізму. Державне втручання в економіку перш за все має за мету підтримку та полегшення функціонування ринкової системи.

Як відзначив відомий соціолог Карл Поппер у своїй книзі “Відкрите суспільство”: “... промислове суспільство, яке ґрунтується на ринкових відносинах та яке передбачає значну свободу вибору, немислимо без правової системи, без влади закону”.

За допомогою ефективної правової системи уряд будує суспільне довкілля, яке сприяє ефективному функціонуванню приватного підприємництва та економіки в цілому.

Перш за все держава розробляє та приймає законодавство, яке регулює та захищає права власності, визначає правовий статус організації підприємництва, встановлює закони, які регулюють стосунки між підприємцями та споживачами і сприяють дотриманню укладених угод.

Важливу роль в юридичній системі суспільства має законодавство про захист прав споживачів. Держава вводить правила поведінки, якими мають керуватися виробники у своїх стосунках із споживачами.

На ґрунті законодавства державні установи виконують функції арбітра в галузі економічних зв’язків, виявляють випадки шахрайства, випуску фальсифікованої продукції, застосовують владу для вжиття відповідних санкцій.

Важливі послуги, що їх забезпечує уряд включають підтримання громадського порядку, встановлення стандартів якості продукції, організацію функціонування грошової системи країни.

Уряд в системі ринкової економіки також визначає та захищає право на приватну власність, та на доходи, що одержуються від цієї власності. Власник, який не впевнений в недоторканності своєї власності, буде хвилюватися за її відчуження і обмеження свого права на неї та не матиме змоги ефективно використовувати свій творчий та інтелектуальний потенціал.

Уряд розробляє закони, які захищають інтелектуальну власність, регулюють банківську систему та ін.

Все це сприяє створенню стабільної ситуації в країні та сприяє покращенню роботи ринкового механізму.

Підтримка конкуренції. Важливою турботою держави в сучасній економіці, безумовно, є захист конкуренції.

Використовуючи непрямі інструменти впливу на виробників, наприклад, здійснюючи розумну податкову політику або розробляючи правила, які регламентують відносини між товаровиробниками, держава відіграє важливу роль в захисті здорової конкуренції, забезпечує динамічний соціально-орієнтований розвиток економіки, стимулює фірми до задоволення суспільних потреб.

Необхідно розрізняти два різновиди такого регулювання.

До першого слід віднести створення законодавчої бази, що передбачає недопущення монополій, які негативно впливають на економіку країни загалом (антимонопольне законодавство).

До другого напрямку необхідно віднести регулювання діяльності “природних монополій” та контроль за цінами на товари та послуги, які вони надають, а також інформування населення про стан економіки в цілому та конкретних ринків.

Отже, держава в цій галузі керується правилом “більше конкуренції – краще суспільству, краще суспільству – краще державі”.

Коригування розподілу ресурсів з урахуванням зовнішніх ефектів. Внаслідок наявності позитивних та негативних зовнішніх ефектів, уряду доводиться коригувати неефективний розподіл ресурсів.

Уряд здійснює різноманітні заходи для збільшення виробництва товарів і послуг з позитивними зовнішніми ефектами.

Для стимулювання позитивних побічних наслідків держава використовує механізм субсидій (або дотацій) перш за все таких сфер економіки, як освіта, охорона здоров’я та ін.

Що стосується захисту населення від шкідливих неринкових ситуацій, перш за все забруднення навколишнього середовища, уряд використовує різні методи:

- переконання; оподаткування; субсидії; законодавче регулювання.

Переконання використовують для того, щоб змусити людей не робити такого, що може нанести шкоду іншим.

Держава може стягувати податки з виробників продукції, які забруднюють навколишнє середовище, щоб знизити обсяги продукції, що спричиняє негативні побічні наслідки. Подптки підвищують ціну на таку продукцію (так звані екологічні податки).

Для стимулювання зменшення викидів шкідливих речовин в навколишнє середовище держава може надавати субсидії виробникам, які встановлюють очисне устаткування. Інший приклад – надання субсидій фермерам, щоб вони охороняли, а не нищили ґрунти.

Регулювання може використовуватися урядом для створення стандартів безпеки (наприклад, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин та ін.). Уряд може заборонити виробництво особливо шкідливих продуктів.

Нещодавно з’явилась можливість використовувати ринковий механізм через систему дозволу, або кредиту на забруднення.

Забезпечення суспільними товарами і послугами. Оскільки ринкова система не виділяє ресурси на суспільні блага, а товарами і послугами громадського вжитку користується багато людей, ці товари виготовляються та надаються людям урядами на основі групових або колективних рішень, тобто політичними методами, насамперед шляхом голосування.

Обсяги суспільних благ є питанням державної політики. Після прийняття зазначених рішень визначаються ресурси, необхідні для їх фінансування (це, головним чином, податки, а також позики уряду на фінансовому ринку).

Так, податки на прибуток підприємств та доходи громадян вивільнюють ресурси з виробництва інвестиційних товарів та товарів особистого споживання.

Уряди використовують ці ресурси на виробництво суспільних товарів (будівництво автошляхів, державних шкіл, державних університетів, лікарень, тощо).

Перерозподіл доходів та майна

Кожне сучасне суспільство допомагає своїм громадянам, які отримують невисокі доходи (пенсіонерам, інвалідам, багатодітним, безробітним та ін. категоріям населення).

Через різноманітні соціальні програми держава перерозподіляє доходи населення.

Крім цього уряд здійснює соціальне страхування та надає субсидії для підтримки цін на деякі види сільськогосподарської продукції.

Стабілізація економіки

Як свідчить досвід різних країн, держава може ефективно регулювати економіку з метою її стабілізації, пом’якшуючи піднесення та спади. Головними завданнями уряду тут виступають: забезпечення повної зайнятості, стабільності цін та економічне зростання.

Основними видами такого регулювання виступають інструменти податково-бюджетної та грошово-кредитної політики.

Розглянемо функції держави щодо перерозподілу ресурсів та стабілізації економіки за допомогою моделі кругопотоку.

На рисунку 17.4 потоки (1-4) відображають ситуацію з графіку у концепції 5.

Потоки 1 та 2 зображають видатки фірм на придбання ресурсів, що постачають домашні господарства. Ці видатки становлять витрати фірм, але водночас є зарплатою, рентними доходами, процентом та прибутком домогосподарств.

Потоки 3 та 4 зображають споживчі видатки домогосподарств на товари і послуги, вироблені фірмами.

Проаналізуємо тепер зміни, зумовлені втручанням держави до економічного процесу.

Потоки від 5 до 8 показують, що уряд купує як на ринках продуктів, так і на ринках ресурсів.

Зокрема, потоки 5 та 6 відображають купівлю урядом у приватних фірм таких товарів, як, наприклад, комп’ютери.

Потоки 7 та 8 відображають купівлю урядом ресурсів.

Наприклад, уряд виплачує платню військовим, вчителям, пожежникам та ін. Уряд повинен орендувати або купувати землю, щоб розмістити військову базу. Місто може купити землю для будівництва нової школи.

Уряд надає суспільні блага та послуги і домогосподарствам і фірмам, що зображають потоки 9 та 10.

Фінансування суспільних благ та послуг вимагає податкових платежів з боку фірм, та домогосподарства, як показують потоки 11 та 12.

Ці останні потоки названо “чистими податками”, аби підкреслити, що вони також містять “податки навпаки” у вигляді трансфертних платежів домогосподарством та субсидій фірмам.

Потік 11 означає не лише податки з доходів корпорацій з продажу, та акцизні збори, що надходять від фірм державі, але також різноманітні субсидії фермерам, деяким авіакомпаніям.

Більшість субсидій “прихована” у формі позик під низький процент, гарантій для надання позик, податкових пільг або надання державних позик за цінами, що нижчі за собівартість.

Так само уряд збирає податки (податки з особистих доходів, податок із заробітної плати) безпосередньо у домогосподарств і надає трансфертні платежі, наприклад, допомогу з безробіття та виплати з соціального страхування, як показує потік 12.

З нашої моделі кругопотоку чітко видно, як уряд може впливати на ринок ресурсів і регулювати рівень ділової активності.

Структура податків і трансфертних платежів може вагомо впливати на розподіл доходів.

Потік 12  показує, що податкова система, яка стягеє податки із заможних домогосподарств, у поєднанні з системою трансфертних платежів домогосподарствам з низькими доходами веде до більшої рівності у розподілі доходів.

Потоки 6 та 8  показують такий розподіл ресурсів, який відрізняється від розподілу ресурсів у економіці, яка заснована виключно на приватних засадах.

Уряд купує товари і наймає робочу силу. Товари, куплені урядом, відрізняються від тих, які купують домогосподарства.

Нарешті усі потоки, пов’язані з урядом вказують методи за допомогою яких він може стабілізувати економіку.

Наприклад, якщо в економіці є безробіття, то збільшення державних видатків за незмінних податків і трансфертів збільшить сукупні видатки.

Рисунок 17.4 - Кругопотік доходів, ресурсів і продуктів з урахуванням державного сектору

  Висновки:

· Однією з найістотніших рис, що відрізняють економічні системи одну від одної, є співвідношення  між роллю уряду і ринку в управлінні економікою.

· Уряд виконує надзвичайно різноманітні функції в економіці. Вони спрямовані на підтримку і полегшення функціонування ринкової системи, а також на посилення і модифікацію функціонування ринкових відносин.

· Важливу роль в економічній діяльності держави відіграє правова база як передумова ефективного функціонування ринкової економіки.

· Оскільки на більшості ринків ефективне виробництво може бути забезпечене при високому рівні розвитку конкуренції, то уряди багатьох країн впроваджують антимонопольні закони з метою захисту і посилення конкуренції як ефективного регулятора підприємницької діяльності.

· Ринкова система дуже нерівномірно розподіляє грошові доходи, а отже, і національний продукт, між окремими сім’ями та особами. Важливим завданням уряду є відносне вирівнювання доходів окремих груп населення за допомогою системи трансфертних платежів та податкових платежів.

· Конкурентна ринкова система часто спонукає до виготовлення продукції, яка не відповідає суспільним потребам.

На виробництво деяких товарів і послуг, випуск яких економічно виправданий, ринкова система неспроможна взагалі виділяти будь-які ресурси.

Відхилення рівноважного обсягу виробництва деяких товарів від його оптимального обсягу виникає в результаті переливів або неринкових факторів.

Витрати переливу спричиняються дефіцитом ресурсів у деяких галузях, їх можна усунути за допомогою субсидій або споживачам, або виробникам.

· Блага, які обумовлюють значні вигоди переливу, ринкова система вироблятиме у недостатній кількості. Тому держава бере на себе їх фінансування і виробництво.

· Маніпулювання рівнем державних видатків та податків – один з головних інструментів уряду, за допомогою якого держава здатна регулювати рівень зайнятості і цін.

· Модель кругообігу доходів і видатків за участю державного сектора показує, як уряд виконує функції перерозподілу доходів і ресурсів та стабілізації економіки.

2. Методичний блок

2.1. Неспроможність ринку та її форми

Розкриваючи питання про невдачі ринку, слід нагадати такі ситуації, коли ринок не в змозі ефективно здійснювати свої функції, тобто забезпечувати ефективне розміщення благ та ресурсів, прийнятний для суспільства розподіл доходів та майна, економічну стабільність та динаміку.

 Нагадайте учням, що типовими ситуаціями порушення умов ефективного розміщення благ як функції ринкового механізму є наявність монополії, зовнішніх ефектів, виробництво суспільних благ, неповна інформація, недостатня мобільність ресурсів, надто високий ризик, економічна нестабільність (циклічний розвиток).

Вади, або відмови ринку здебільшого компенсуються діяльністю держави по їх подоланню.

Щоб глибше з`ясувати ці проблеми, можна запропонувати учням виконати такі вправи.

Роздайте учням примірники вправ 1, 2 та 3. Після виконання цих завдань перегляньте їх роботи.

Вправа 1: «Як уряд може виправляти невдачі ринку»

В усіх розвинених країнах панує змішана економіка, в якій ринок визначає більшість індивідуальних цін та кількості товарів індивідуального вжитку.

Водночас уряд управляє економікою через оподаткування, державні видатки і регулювання грошового обігу.

Як справедливо відзначає відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії Пол Семюельсон, “Обидві половини – ринок і уряд – важливі для здорового функціонування економіки. Управляти сучасною економікою, вилучивши одну з них, - це пробувати аплодувати однією рукою”.

Згадайте основні форми невдач ринку та сучасні приклади урядової політики. Заповніть таблицю, що наведена нижче.

Таблиця 17.1 – Таблиця для заповнення (вправа 1)

Невдачі ринку	Державне втручання	Приклади сучасної урядової політики
1.
2.
3.
4.
5.
6.

Відповіді:

Таблиця 17.2 – Заповнена таблиця (вправа 1)

Невдачі ринку	Державне втручання	Приклади сучасної урядової політики
1. Неадекватна конкуренція	Втручання в ринки	Антимонопольне (антитрестівське) законодавство
2. Побічні наслідки економічної діяльності	Втручання в ринки	Законодавче регулювання рівня забруднення; податки, субсидії
3. Суспільні товари та послуги	Субсидування діяльності	Національна оборона, національна безпека, маяки та ін.
4. Неприйнятна нерівність у доходах і майні	Перерозподіл доходів	Прогресивне оподаткування доходів і майна. Програми підтримки доходів
5. Діловий цикл (високі інфляція та безробіття)	Стабілізація за допомогою макроекономічних заходів	Монетарна політика, зміни в пропозиції грошей і процентних ставок
6. Повільне економічне зростання	Стимулювання зростання	Фіскальна політика (податки і видатки). Інвестиції в освіту. Зменшення бюджетного дефіциту

Вправа 2

Дайте короткі відповіді на наступні питання, які наведені нижче:

1. Перелічіть основні форми “неспроможності” (невдач, фіаско) ринку, що викликають необхідність державного регулювання.

2. Наведіть приклади типових галузей державного сектору економіки

3. Яку ще назву мають зовнішні ефекти економічної діяльності?

4. Чому держава повинна вживати заходи, коли ринкові рішення супроводжуються зовнішніми ефектами?

5. Багато громадян України вважають, що освіта має позитивні побічні наслідки. Поясніть, чому це так.

6. Коли виникла необхідність державного втручання в економіку, і вчені заговорили про макроекономічну політику?

7. Чи можливі, на вашу думку, “невдачі” уряду? Якщо так, то назвіть можливі причини.

Відповіді:

1. Недосконала конкуренція, відсутність доступу до надійної інформації, обмежена мобільність ресурсів, зовнішні ефекти економічної діяльності, потреба в суспільних товарах та послугах, нестабільність економіки.

2. Залізничний транспорт, газо- та нафтопроводи, енергетичні галузі, космонавтика, державна освіта, державна медицина, державне управління та ін.

3. Побічні наслідки економічної діяльності, витрати та вигоди третіх осіб, позаринкові ситуації, екстерналії, переливи.

4. Щоб запобігти нераціональному та неефективному розподілу і використанню ресурсів: запобігти надвиробництву товарів з негативними зовнішними ефектами та недовиробництву товарів (послуг) з позитивними побічними наслідками.

5. Освіта робить людей більш продуктивними працівниками. Освічена людина може значно легше отримати роботу;це приносить вигоди, як самій людині, так і суспільству в цілому.

6. У 20-му столітті після Великої депресії 30-х років (руйнівної кризи 1929-1933рр.).

7. Так. Державні установи мають певні недоліки, порівняно із приватними фірмами, що зумовлює недостатність діяльності держави.

- За діяльністю державних установ здійснюється менш дієвий контроль.

- Державні органи працюють менш ефективно внаслідок відсутності – або низького рівня конкуренції у сфері їх діяльності. Для них немає загрози збанкротувати, а тому проблема економії, мінімізації витрат не відіграє великої ролі; часто на виконання одного ж і того самого обсягу роботи державна установа витрачатиме приблизно вдвічі більше часу, ніж приватна фірма.

- Надзвичайно велика роль особистих інтересів чиновників, які часто входять в суперечність із суспільними потребами та ін.

Вивчаючи питання, пов’язані з конкретними видами недоліків ринкового механізму, доцільно використати групову вправу (рольову гру) “Життя біля похмурого озера” (з навчально-методичного посібника “Економіка для старших класів”/ М. Уоттс, С. Маккоркл, Б. Мезарос, Р. Сміт, Дж. Хайсміт. – Львів: УРЕО, 1999, с 115-123).

Учнів залучають до вправи з розподілом ролей.

Учні розігрують ситуації, що передбачають побічні витрати у випадках, коли кошти для проведення операцій спершу дуже низькі, а потім значно вищі.

За допомогою питань для обговорення до цієї вправи учні повинні з`ясувати, як різні обставини можуть потребувати різних заходів державної політики.

Методика проведення уроку

1. Виберіть чотирьох учнів, щоб розіграти частину 1 вправи “Життя біля Похмурого озера”. Один учень отримає роль матері, інший – батька, ще двоє будуть грати роль дітей родини Смітів. Роздайте примірники вправи учням і попросіть їх прочитати, а потім програти матеріал та відповісти на запитання.

2.2. Економічні функції держави

Вивчаючі питання, пов`язані з аналізом основних економічних функцій держави, слід нагадати учням, що в сучасній змішаній економіці у більшості розвинутих країн держава (уряд) виконує такі функції:  правове забезпечення функціонування ринкового механізму;  підтримки конкуренції;  коригування розподілу ресурсів з врахуванням зовнішніх ефектів;  забезпечення суспільних товарів та послуг;  перерозподілу доходів та майна;  стабілізації економіки.

Щоб засвоїти ці економічні функції держави, можна запропонувати учням наступні вправи.

Роздайте учням примірники вправ 4 та 5. Після використання цих завдань перегляньте та оцініть їх роботи.

Вправа 4

Згадайте основні економічні функції держави, їх зміст та чим вони викликані. Заповніть таблицю, що наведена нижче.

Таблиця 17.3 – Таблиця для заповнення (вправа 1)

Функції держави

Їх зміст

Чим вони викликані

Відповіді:

Таблиця 17.2 – Заповнена таблиця (вправа 1)

Функції держави	Їх зміст	Чим вони викликані
1. Забезпечення правової бази ринкової економіки	Встановлення “правил поведінки” економічних суб`єктів та нагляд за їх виконанням	Тим, що інтереси приватних власників часто суперечать один одному та інтересам суспільства
2.Захист конкуренції	Антимонопольне законодавство та регулювання діяльності “природних монополій”	Монополісти можуть маніпулювати цінами не на користь суспільства
3.Коригування розподілу ресурсів з врахуванням побічних наслідків	Забезпечення ефективного розподілу ресурсів. Виправлення зовнішніх ефектів за допомогою податків, субсидій та ін. методів.	Наявністю сприятливих та несприятливих зовнішніх ефектів
4. Забезпечення суспільних товарів та послуг	Фінансування виробництва товарів та послуг громадського вжитку за рахунок податків та позик	Приватні фірми не мають стимулів постачати товари громадського вжитку.
5. Перерозподіл доходів	Стягнення податків до державного та місцевих бюджетів та фінансування соціальних програм	Нерівністю доходів громадян, котра погрожує соціальними конфліктами
6. Стабілізація економіки	Контроль за рівнем зайнятості, цін (інфляції) та стимулювання економічного зростання за допомогою механізмів бюджетної та фіскальної політики	Циклічністю розвитку економіки.

Вправа 5

Розгляньте окремі випадки державного втручання в економіку і визначте функції, які держава виконує в кожному з них.

1. Уряд розробляє нові соціальні програми (Наприклад, програми кредитування молоді, що бажає отримати вищу освіту).

2. Уряд будує швидкісну залізничну магістраль – Київ – Харків.

3. Верховна Рада України приймає державний Бюджет, в якому передбачається збільшити видатки на комп’ютеризацію середніх шкіл та вузів.

4. У місті створюється установа, яка регулює ціноутворення на продукцію підприємств комунального господарства.

5. Суди розглядають позови про відшкодування збитків обманутих клієнтів банку “Україна”.

6. Верховна Рада України приймає закон “Про інтелектуальну власність”.

7. Національний банк України збільшує грошову масу в обігу в умовах високого рівня безробіття.

8. Органи місцевої влади приймають постанову про заборону спалювання сміття в містах та селищах.

9. Верховна Рада України приймає “Податковий кодекс”, в якому передбачається прогресивне оподаткування доходів фізичних осіб.

Відповіді: