За допомогою грошей всі учасники ринку ефективніше торгують, заощаджують, інвестують, позичають. Процент, як “ціна” грошей, впливає на економічні рішення.
Економічний обмін прискорюється за допомогою використання грошей, що робить його зручнішим та дешевшим. Це, в свою чергу, сприяє зростанню рівня виробництва та споживання в країні. Як споживачі, учні усвідомлять, що визначає реальну купівельну спроможність грошей та навчаться приймати більш ефективні рішення щодо використання власних фінансових ресурсів. Як майбутні ефективні підприємці та раціональні споживачі, учні зрозуміють, що таке кредит і процент; як розумні інвестори - які кредитні установи існують, кого обслуговують, які функції виконують. Як відповідальні громадяни, здобудуть навички оцінювання обгрунтованості рішень національної політики в сфері банківської справи, контролю емісії грошей та інфляції.
Основні поняття: Гроші. Функції грошей. Види грошей в обігу. Попит на гроші та пропозиція грошей. Процент. Кредит. Джерела кредиту. Форми кредиту. Комерційні банки та їх операції.
Ключові питання: 1. Сутність та функції грошей. Види грошей в обігу. 2. Рівновага на ринку грошей. Позичковий процент. Сутність та функції кредиту. 3. Комерційні банки та їхні операції.
1. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК
1.1. Сутність та функції грошей. Види грошей в обігу
Категорія “гроші” - чи не найперша економічна категорія, з якою знайомиться людина ще в дитячому віці. Можна сказати, що гроші - це така річ, яку завжди можна обміняти на будь-яку іншу річ, послугу, нематеріальні блага (владу, освіту людини тощо). Але з точки зору економічної науки визначення сутності грошей є досить проблемним. Англійський політик Гладстон свого часу жартував, кажучи, що навіть кохання не примусило таку кількість людей втратити здоровий глузд, як це зробили міркування з приводу сутності грошей.
На сьогодні існують дві основні концепції походження грошей. Прихильники еволюційної концепції вважають, що гроші виникли незалежно від волі та свідомості людей, коли в процесі обміну товарів поступово із загальної товарної маси виділяється товар - загальний еквівалент, тобто такий товар, який може бути обміняний на будь-який інший товар. Так, наприклад, у острівних народів таким товаром-еквівалентом виступали мушлі, у народів Азії - чай, на нашій території - худоба та хутро тощо. Але остаточно роль грошей врешті-решт закріпилася за золотом. Золоту притаманні специфічні властивості, а саме: воно не псується із часом, може довго зберігатися і при цьому не змінює свою якість та вагу, його можна поділити на будь-яку кількість частин і при цьому воно не втратить своїх властивостей, у невеликому обсязі воно концентрує велику вартість тощо. На ціну золота суттєво впливає лише один фактор: кількість золота у світі. Саме ці властивості золота зробили його мірилом вартості всіх інших товарів.
Прихильники іншої концепції походження грошей - раціоналістичної - вважають, що гроші виникли в результаті того, що люди, побачивши всі незручності бартеру, домовилися про полегшення обміну за допомогою такого штучного інструменту, як гроші. Отже, гроші є результатом свідомої угоди між членами суспільства.
Очевидно, що ці дві концепції, такі протилежні за своєю суттю, на перший погляд, насправді не протирічать одна одній. Дійсно, коли йдеться про повноцінні золоті та срібні гроші, то їхню природу краще пояснює еволюційна концепція. Але природу сучасних, паперових грошей, які не мають своєї власної вартості, а мають лише вартість представницьку, надану їм державою, - природу сучасних грошей можна пояснити за допомогою раціоналістичної концепції.
Функціонування ринкової економіки неможливе без нормального руху грошей. Гроші пов’язують між собою всіх суб’єктів економічних відносин. Часто кажуть. що гроші - то є мова ринку, адже будь-яка інформація ринку може сприйматись тоді, коли вона подана у грошовій формі: так, рівень витрат і доходів, розміри угод та боргових зобов’язань, обсяги виробництва та соціальні витрати зрозумілі нам, коли мають грошовий вираз, “промовляють мовою грошей”.
Найважливішим у грошах є не їхня матеріально-речова форма, а ті функції, які вони виконують.
Виділяють такі функції грошей:
1) міра вартості - ця функція здійснюється грошима тоді, коли ми зіставляємо цінності або вартості різних товарів чи послуг. Гроші виступають тут своєрідним мірилом, масштабом для співставлення. Адже щоб виміряти вагу - нам потрібні гирі, щоб виміряти довжину - метр, щоб визначити відстань між планетами та зорями - світловий рік тощо. Точно так нам потрібні гроші, щоб виміряти вартість будь-якого товару або послуги. Завдяки грошовій системі відпадає потреба виражати ціну кожного продукту через усі інші продукти, на які можливо його обміняти. Використання грошей, як загального знаменника означає, що ціну будь-якого продукту можна виразити через певну кількість грошових одиниць. Таке використання грошей дає змогу учасникам обміну легко порівнювати відносну цінність товарів і ресурсів. Таке зіставлення полегшує процес прийняття раціонального рішення. Як міра вартості, гроші використовуються і в операціях з майбутніми платежами.
Міра вартості - це єдина функція грошей, яку вони можуть виконувати ідеально. Наприклад, у людини в кишені немає грошей, але вона подивилася на етикетку або цінник і з’ясувала ціну товару чи послуги. Отже, гроші виміряли для неї вартість певного товару, надали інформацію про його ціну, хоча цих грошей в наявності у людини на даний момент і не було. Людина подумки зіставила ціну даного товару із іншими та з власними доходами, і зробила відповідний вибір.
Без функції грошей, як міри вартості, було б неможливим прийняття раціональних рішень щодо розподілу ресурсів, доходів, здійснення перспективних розрахунків, визначення узагальнюючих показників тощо. Неможливо було б визначити також і ефективність механізму господарювання як на рівні фірми, так і на рівні національної економіки в цілому, адже співставити результати виробництва та витрати можна лише в грошовій формі;
2) засіб обігу. Більшість економістів вважає, що саме ця функція є особливо важливою. Змістом цієї функції грошей є їхнє використання як посередника при обміні одних товарів (послуг, робіт) на інші, а також в ролі платіжних засобів під час купівлі-продажу товарів, при сплаті податків та боргів, при виплаті пенсій і заробітної плати, при здійсненні різних майнових угод (заставі, оренді, кредиті тощо). Щоразу, коли ми розраховуємося за певну річ грошима, гроші виконують саме функцію засобу обігу. Обмін гроші - товар здійснюється за схемою:
Т - Г - Т,
де Т - товар (послуга, робота тощо), Г - гроші, (Т - Г) - продаж товару, тобто обмін товару на гроші, (Г - Т) - купівля товару, тобто обмін грошей на товар.
Необхідність існування такої функції грошей, як засобу обігу, зумовлена суспільним поділом праці. Окремі виробники створюють певні товари та послуги, але мають потреби в інших. Якщо з будь-якої причини обмін між двома товаровиробниками не зможе відбутися, то для суспільства втрачається вигода від спеціалізації. Це пояснюється тим, що споживачі повинні мати безліч різних продуктів, а за відсутності торгівлі вони намагатимуться спрямувати свою працю і матеріальні ресурси у різноманітні види виробництва. Таке самозабезпечення призведе до втрати переваг спеціалізації. Можна було б обмінювати продукт на продукт, тобто використовувати бартер. При бартері гроші непотрібні, але сам бартер породжує значні незручності: інтереси та потреби виробників можуть не збігатися, пропорції обміну визначатимуться навмання і не гарантуватимуть еквівалентності (рівності). Коли гроші виступають в ролі посередника при обміні, то вони дозволяють виключити бартер, тобто прямий товарообмін, який гальмує економічний розвиток. (Однак, навіть в сучасних умовах в країнах з високим рівнем інфляції або в період війн бартер використовується як інструмент безгрошового обміну. В Україні розвиток бартерних операцій пов’язується також із порушенням сталих економічних зв’язків між суб’єктами ринкових відносин. Перехід на бартерні засади багатьох підприємств України у 90-х роках був результатом передусім того, що гроші на той час перестали повноцінно виконувати функцію засобу обігу).
Особливим виявом функції засобу обігу є використання грошей як засобу платежу. Це пов’язано із ситуаціями, коли рух грошей і товарів розірваний у часі: наприклад, товар покупець отримав, але замість грошей надав продавцю боргову розписку - вексель, що зазначає зобов’язання сплатити певну суму у визначений термін;
3) засіб нагромадження - цю функцію гроші виконують як засіб зберігання та примноження багатства. Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші виступають як фінансовий актив, який зберігається після реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечує купівельну спроможність в майбутньому.
Купівельна спроможність грошей - це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Величина купівельної спроможності грошей обернено пропорційна рівню цін. Якщо рівень цін зростає вдвічі, купівельна спроможність, або вартість грошової одиниці зменшується наполовину, і навпаки.
Гроші виконують функцію засобу нагромадження у тих випадках, коли домогосподарства, скорочуючи поточне споживання, здійснюють заощадження, або коли підприємці відкладають частину прибутку для оновлення засобів виробництва, збільшення капіталу.
Зберігати багатство можне не тільки в грошовій формі - можна, наприклад, у формі нерухомого майна або у формі цінних паперів (акцій, облігацій тощо). Володіння грішми має ту перевагу, що гроші можуть бути негайно використані підприємством або домогосподарством для покриття будь-якого фінансового зобов’язання. Власники інших форм нагромадження багатства не можуть безпосередньо скористатись ними для покриття боргів, здійснення поточних розрахунків.
Завдяки функції грошей як засобу нагромадження, існує зв’язок між різними етапами розвитку виробництва та споживання. Нагромадивши кошти у поточному періоді, можна забезпечити зростання виробництва і споживання у майбутньому.
Функції грошей визначають ту роль, яку гроші відіграють в економіці:
1. гроші – це еквівалент, що виступає посередником при обміні різноманітних товарів (робіт, послуг) та сприяє значній економії часу та витрат праці;
2. гроші – це інструмент господарювання, який використовується під час бухгалтерського, управлінського та статистичного обліку, при складанні бухгалтерського балансу, фінансового плану тощо. Гроші - це мова ринку;
3. гроші використовуються при аналізі та розв’язанні таких проблем економічного життя як інфляція, дефляція, безробіття тощо.
Сучасні гроші бувають таких видів:
- монети;
- казначейські білети (паперові гроші);
- банкноти (банківські білети);
- замінники грошей або грошові сурогати (вексель, чек, кредитна картка тощо);
- банківські депозити.
Монети – це металеві гроші, що використовуються для здійснення дрібних видів покупок. Монети в сучасних умовах є символічними грішми, оскільки їхня дійсна вартість, тобто вартість самого металу, менша вартості, позначеної на монеті. Це робиться навмисно для того, щоб упередити переплавку символічних грошей з метою їхнього прибуткового продажу у вигляді зливків.
Казначейські білети (паперові гроші) випускає міністерство фінансів (або казначейство) для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювалися на золото. Вони не мають власної вартості, але мають декретну вартість, тобто вартість, яку визначила держава. Отже, паперові гроші тому гроші, що так сказала держава, а не тому, що їх купують за який-небудь дорогоцінний метал. Кожен приймає паперові гроші в обмін на щось, оскільки він впевнений, що вони в будь-який момент можуть бути обміняні на реальні блага та послуги. Загальна прийнятність наявних паперових грошей підтримується також згодою держави приймати їх при сплаті податків та інших фінансових зобов’язань.
Держава може випустити скільки завгодно казначейських білетів, але вона не може примусово визначити їхню купівельну спроможність. Чим більше паперових грошей випускається в обіг без збільшення маси створених товарів та послуг, тим вищі темпи інфляції і, відповідно, більш інтенсивний процес знецінення грошей.
Банківські білети, або банкноти – це боргові зобов’язання банку. Спочатку це були посвідчення банкіра про те, що він отримав на зберігання певну кількість золота і поверне її власникові за першою вимогою. Ці банківські розписки почали самостійний рух, їх приймали при розрахунках. Поступово право випуску банкнот перейшло до центральних банків країн. Класичні банкноти обмінювалися на золото, а їхній випуск пов’язувався із золотим запасом країни. Але на початку 30-х років ХХ століття банкнота втрачає зв’язок із золотом та реальними потребами економіки в грошах. Отже, сучасна банкнота за своєю природою наближається до казначейських білетів (паперових грошей).
Замінники грошей – це комерційні цінні папери, призначені для здійснення платежів та укладання майнових угод.
Вексель – це письмове зобов’язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений термін. Вексель не випадково називають торговими грошима, бо він може розпочати самостійний рух, якщо власник векселя розрахується ним з іншою особою, зробивши при цьому особливий передатний напис - індосамент. Вексель можна передати банку, отримавши борг раніше зазначеного на векселі терміну(банк бере за таку операцію певну плату).
Чек – це наказ власника банківського рахунку банку перерахувати певну суму коштів на користь пред’явника чеку
Банківські картки бувають дебетові – розрахуватися за придбані товари та послуги за допомогою цих карток можна лише в межах тієї грошової суми, яка є на рахунку власника картки, і кредитні - за клієнта платить банк, надаючи йому кредит, який потім власник картки повертає кредитору. На сьогодні в Україні вже нараховується 4,251 млн. банківських карток. Вітчизняні банки турбуються не тільки про залучення грошей через проекти виплати зарплати та видачу готівки через встановлені на підприємствах банкомати, але й про розвиток мережі, що приймає картки до оплати.
Банківські депозити (депозитні гроші) – це своєрідний засіб відображення і контролю за станом і рухом коштів власника грошей, котрий передав їх до банку. За тривалий період своєї історії банки запропонували різні методи залучення грошей. Зараз найбільш поширеними є три різновиди депозитів (рахунків, внесків):
1. депозити до запитання – гроші з цього рахунку власник може взяти в будь-який час. Ці депозити ще мають назву “чекові депозити”, оскільки зняти гроші можна за допомогою чеків. Кошти на рахунку до запитання банк не може віддати в позику на тривалий термін - а раптом власник захоче забрати свої гроші? Тому банк не дуже зацікавлений у збільшенні саме такого виду депозитних рахунків. По депозитах до запитання або зовсім не нараховуються проценти, або ж нараховуються за дуже низькою ставкою;
2. строкові депозити – гроші покладені на певний термін, до закінчення якого власник не буде вимагати повернути їх назад. Такі депозити більше влаштовують банк, оскільки тепер він може спокійно надавати ці гроші в позику до закінчення зазначеного строку. Тому по строкових депозитах банк нараховує вищі проценти вкладникам. Звичайно, якщо у вкладника виникне потреба терміново забрати кошти, не чекаючи закінчення строку, на який гроші покладені до банку, - він може це зробити, але при цьому втратить ті високі проценти, які банк нарахував на його строковий депозит;
3. ощадні депозити – не дозволяють знімати гроші з рахунку за допомогою чеків, але приносять певний процент і по них можна отримувати гроші негайно (за допомогою ощадної книжки, наприклад).
Існує також поняття “електронні гроші”. Воно означає переведення грошей з рахунку на рахунок, нарахування процентів та здійснення інших операцій без участі паперових носіїв грошей, а за допомогою електронних сигналів. Отже, електронні гроші - це ті ж депозитні гроші, використання яких грунтується на електронній техніці.
Грошова одиниця будь-якої країни носить назву національної валюти. Детальніше це буде розглянуто в концепції “Міжнародна торгівля і міжнародна валютна система”.
1.2. Рівновага на ринку грошей. Позичковий процент. Сутність та функції кредиту. Попит на гроші в економіці залежить від загального грошового обсягу угод плюс кількість грошей, які індивіди і підприємства хочуть мати у своєму розпорядженні для можливих операцій у майбутньому. Попит на гроші поділяється на:
1. трансакційний попит (операційний) – тобто попит на гроші для здійснення угод. Цей різновид попиту на гроші показує, скільки їх потрібно індивідам та підприємцям, щоб безперервно здійснювати оплату товарів та послуг особистого та виробничого споживання. Трансакційний попит на гроші залежить, головним чином, від величини доходу, який отримує індивід чи підприємство;
2. попит на гроші як на фінансові активи (спекулятивний попит) випливає із функції грошей як засобу заощадження. Люди можуть тримати свої фінансові активи у різних формах - наприклад, у вигляді банківських депозитів, акцій корпорацій, приватних або державних облігацій тощо. Фінансові активи приносять своїм власникам певний доход. Зверніть увагу, що термін “спекулятивний” не має ніякого ідеологічного забарвлення і означає тільки, що гроші, вкладені у фінансові активи, стають джерелом доходу для своїх власників. Спекулятивний попит залежить від ставки відсотку: він змінюється обернено пропорційно ставці відсотку.
Пропозиція грошей складається, в першу чергу, з елементів, розглянутих нами вище, а саме: готівки (металевих, паперових грошей і банкнот), замінників грошей та банківських депозитів. Важливе значення при формуванні пропозиції грошей має депозитна емісія, тобто “створення грошей” банківською системою. Цей процес буде розглянуто далі, в концепції, присвяченій монетарній політиці.
Як і на будь-якому іншому ринку, перетин кривих попиту та пропозиції на ринку грошей дає точку (ставку проценту) рівноваги. Грошова (монетарна) політика, яка спрямована на збільшення грошової маси, зсуває криву пропозиції грошей праворуч вниз, що веде до зниження рівня проценту. І навпаки, грошова політика, що зменшує грошову масу, спонукає процент підвищуватися.
Позичковий процент є винагородою, яку отримує власник грошей за те, що надав їх іншим суб’єктам ринкових відносин у користування. Гроші самі по собі не можуть виробляти товари чи послуги. Але за гроші підприємці наймають робочу силу, купують засоби виробництва, орендують землю тощо - тобто забезпечують виробництво необхідними ресурсами. Одержана готова продукція є частково результатом використання позичених грошей, тому підприємець повинен не просто повернути борг, але й заплатити за користування грошима. Ціна, яку сплачують за користування грошима, називається ставкою або нормою проценту. Вона розраховується як процент від кількості позичених грошей.
Розрізняють номінальну та реальну ставку позичкового проценту. Номінальна ставка – це кількісне вираження процентної ставки за поточним курсом грошової одиниці. Реальна ставка дорівнює номінальній за мінусом рівня інфляції.
На рівень ставки позичкового проценту впливають такі фактори:
1. фактор ризику – адже кредитор завжди ризикує, що позичальник не зможе повернути борг. Чим більший такий ризик, тим вищу ставку проценту вимагатиме кредитор;
2. термін, на який надається кредит – довгострокові позички надаються під вищий процент, ніж короткотермінові;
3. існуюча система оподаткування – кредитор надасть перевагу такому розміщенню грошей, навіть і за менший процент, де доход не оподатковується;
4. конкуренція на грошовому ринку – якщо банк не має конкурента, він може призначити будь-яку високу ставку процента. Розвиток конкуренції в банківській справі, усунення монополізму сприяють гнучкості процентних ставок.
Саме процент виконує на кредитному ринку стимулюючу або стримуючу роль, заохочує або зменшує заінтересованість у кредиті.
В процесі економічної діяльності виникає ситуація, коли одні суб’єкти ринку мають тимчасово вільні кошти, а інші – навпаки, відчувають нестачу в них. Тоді виникають кредитні відносини. Кредитні відносини – це відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу руху коштів, які надаються в позику на певний термін за визначену плату (відсоток) і за умов повернення. Саме строковість, платність та повернення є головними принципами кредитування.
За кредитами та внесками на короткий термін, як правило, до одного року, нараховується простий процент:
|
P = S x (1 + |
N x і |
), |
|
360 |
де P – сума боргу з процентами;
S – номінальна сума кредиту, тобто сума, яку отримує позичальник;
N – кількість днів;
і – процент річних, заданий в долях одиниці.
Якщо процент нараховується раз на рік, то можна скористатися таким варіантом наведеної вище формули:
P = S (1 + N x і),
де N – кількість років.
Якщо на суму кредиту чи депозиту нараховується складний процент, то це означає, що проценти нараховуються не на базову суму, а на суму з нарахованими процентами за попередній період. В цьому випадку користуються формулою:
P = S (1 + і) N.
Джерелами кредиту виступають тимчасово вільні кошти підприємців, які утворюються після продажу партій товарів до початку нового виробничого циклу, а також під час нагромадження амортизаційного фонду; тимчасово вільні кошти держави; вільні кошти іноземного сектору; заощадження всіх верств населення. Основними формами кредиту є:
- комерційний - це товарна форма кредиту; вона має певні обмеження, адже один підприємець може надати такий кредит іншому тільки тоді, якщо їхні підприємства пов’язані між собою технологічним циклом; як правило, оформлюється за допомогою векселів;
- банківський - надається в грошовій формі і не має таких обмежень, як попередня форма кредиту;
- лізинговий - це форма майнового кредиту, що виникає у разі оренди майна;
- іпотечний - кредит надається під заставу нерухомого майна;
- споживчий - надається тільки в національній валюті фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг.
Роль кредиту в економіці визначається тим, що він забезпечує безперервність процесу відтворення як на рівні економіки в цілому, так і на рівні окремого підприємства чи домогосподарства.
Установи, що надають кредит, утворюють кредитну систему країни. Структура сучасної кредитної системи економічно розвинених країн є багаторівневою:
1 рівень – Центральний банк країни;
2 рівень – банківський сектор, який включає:
- комерційні банки: ощадні банки; інвестиційні банки; іпотечні банки; спеціалізовані торгівельні банки; інші види банків;
3 рівень - страховий сектор, який включає: страхові компанії; пенсійні фонди;
4 рівень - спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи: інвестиційні компанії; фінансові компанії; благодійні фонди; трастові відділи комерційних банків; позичково-ощадні асоціації; кредитні спілки; тощо.
Як бачимо, чільне місце займають банки. В структурі кредитної системи виділяємо дворівневу банківську систему: на першому рівні - Центральний банк країни, на другому - комерційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Банки через кредит забезпечують рух капіталів, раціональне використання тимчасово вільних коштів, сприяють прискоренню розрахунків між суб’єктами ринкових відносин.
1.3. Комерційні банки та їхні операції
Банківська справа - це бізнесова діяльність, подібна до будь-якого іншого бізнесу. Комерційний банк приймає у клієнтів депозити і надає кредити. Різниця між отриманим банком процентом за кредит від позичальників і виплаченим банком процентом за депозитами вкладникам складає банківський прибуток. Отже, банк надає своїм клієнтам (вкладникам і позичальникам) певні послуги і намагається заробити прибуток для своїх акціонерів. На сьогодні в більшості країн світу кошти власників банків складають лише 7-10% тієї суми, яку банк надає в позику (з неабиякою вигодою для вкладників) громадянам, фірмам, державі.
Вважається, що комерційна банківська справа була започаткована ювелірами, які зберігали в себе золото та інші цінності населення. Вкладник залишав своє золото на зберігання, отримував розписку, а коли пред’являв цю розписку, то отримував своє золото і платив невелику винагороду. Отже, перші “пра-банки” були чимось на зразок камер схову. Але якщо людина поклала свою валізу до камери схову, то вона прагне отримати саме цю валізу; якщо ж до банку покладено певну кількість золота, то людині все рівно, чи саме цей шматок, чи інший, рівний за вагою, вона отримає натомість. Ця “анонімність” мала велике значення. Ювеліри скоро вирішили не накладати етикетки на золото, яке належало певній особі, щоб повернути саме цей шматок золота за першою вимогою. Разом з цим клієнт погоджувався прийняти розписку на зазначену кількість золота або грошей даної вартості, навіть якщо це були не ідентичні частинки того, що він залишив для зберігання. Поступово ювеліри-банкіри помітили, що, хоча прийняті ними вклади треба оплачувати за першою вимогою, та вони не вилучаються всі разом. Кожен день, коли одні забирають свої гроші, інші, як правило, роблять внески. Нові депозити мають тенденцію врівноважувати ті, що вилучаються. Тому немає потреби тримати у вигляді резервів абсолютно всі 100% внесків, можна залишити лише частину - для того, щоб за першою вимогою вкладників видавати їхні гроші; але більшу частину можна надавати в позику - і отримувати додатковий прибуток.
Банківська система часткових резервів перед усім має ту особливість, що завдяки їй банки можуть створювати гроші. Коли ювелір давав у позику гроші, які не забезпечувалися повністю золотим резервом, то відбувалося створення грошей. Кількість цих грошей залежала від розміру резерву, який він вважав за потрібне мати на руках. Чим менша сума резерву, тим більшу кількість грошей можна було створити. І сьогодні, хоча золото більше не використовується для підтримки пропозиції грошей, депозитна емісія (створення грошей банківською системою) обмежується кількістю резервів, які банк вважає необхідними або зобов’язаний законом утримувати. В сучасних умовах комерційні банки та інші депозитні установи зобов’язані зберігати у вигляді готівки або депозитів встановлені законом резервні вклади, або просто резерви, що дорівнюють певній частині їхніх зобов’язань по вкладах. Резервна норма визначає розмір цієї певної частини. Резерви слугують, насамперед, засобом контролю за можливостями комерційних банків щодо кредитування.
Сучасний комерційний банк - це організація, яка створюється з метою залучення грошових засобів та розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності та строковості. Головне призначення банку - посередництво у переміщенні грошей від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців.
В сучасній теорії банківської справи всі операції банку та банківські послуги поділяють на пасивні, активні і комісійні.
Пасивні операції - це сукупність операцій, спрямованих на формування ресурсів комерційного банку. Ресурси комерційного банку можуть бути сформовані за рахунок як власних, так і залучених засобів.
До власних ресурсів комерційного банку відносяться:
- статутний фонд (статутний капітал), який формується за рахунок власних коштів учасників; мінімальний розмір статутного фонду визначається в законодавчому порядку;
- резервний капітал - формується за рахунок прибутку; як правило, Центральний банк визначає мінімальний процент банківського прибутку, який треба відрахувати на поповнення резервного капіталу комерційного банку;
- нерозподілений прибуток - та частина прибутку, яка залишається після сплати платежів до бюджету, відрахувань до резервного капіталу та сплати дивідендів.
Власні ресурси банку необхідні для підтримки його стійкості та ліквідності.
Залучені ресурси банку формуються:
- за рахунок залучення позик від інших юридичних осіб (наприклад, даний комерційний банк бере кредит у іншого комерційного банку);
- в процесі депозитних операцій, коли залучаються грошові засоби фізичних чи юридичних осіб у вигляді внесків на певний термін або ж до запитання.
Активні операції комерційного банку - це операції з розміщення власних та залучених коштів банку для отримання прибутку. Від того, як здійснені активні операції, залежить ліквідність, доходність, і, відповідно, фінансова надійність та стійкість комерційного банку в цілому. В залежності від економічного змісту активні операції поділяють на:
- кредитні (позичкові) - вони складають основу активних операцій і є найбільш ризикованими та найбільш доходними;
- інвестиційні - це операції з розміщення коштів банку у цінні папери та паї небанківських структур з метою спільної господарсько - фінансової та комерційної діяльності, а також розміщення у вигляді строкових внесків у інших кредитних організаціях;
- гарантійні операції - це операції, пов’язані із видачею банком гарантії (поручительства) сплати боргу клієнта третій особі за певних умов;
- операції із цінними паперами - це операції з тими цінними паперами, що котуються на фондовій біржі, а також операції з векселями (облік, переоблік векселів, акцепт, зберігання векселів, продаж їх на аукціоні тощо).
Комісійні операції комерційних банків - це операції, які банк виконує за дорученням своїх клієнтів, отримуючи від них плату у вигляді комісійних. Особливістю цих операцій є те, що для їх здійснення банк не використовує власні чи залучені засоби. До основних видів комісійних операцій відносять:
- розрахунково-касові операції; трастові операції (довірчі); операції з іноземною валютою; інформаційні послуги тощо.
Банкір має дві цілі, що суперечать одна одній. Одна ціль - прибуток. Комерційні банки, як і інші підприємства, прагнуть прибутку. Тому вони надають кредити і купують цінні папери. З другого боку - комерційний банк прагне до безпеки. Для банків безпека означає ліквідність. Найбільш ліквідні активи - це готівка та надлишкові резерви.
Коли економіка процвітає, можна сподіватися, що банки розширять кредит до максимуму своїх можливостей. Ймовірність того, що позичальники не повернуть позику, в цей час незначна. Але грошова пропозиція суттєво впливає на сукупний попит. Надмірно кредитуючи суб’єктів економіки, комерційні банки можуть сприяти надмірному сукупному попиту та виникненню інфляції. Навпаки, коли економіка вступає у фазу депресії, банкіри намагаються відізвати свої раніш надані кредити, бо побоюються великомасштабних вилучень вкладень наляканими споживачами та мають сумнів у здатності позичальників повернути позики. Тож у період спаду банки можуть зменшувати грошову пропозицію, скорочуючи кредитування. Така протидія грошовій пропозиції має тенденцію стримувати сукупний попит та посилювати спад. Отже, від банкірів, що намагаються отримати прибутки, можна чекати таких змін грошової пропозиції, які посилюють циклічні коливання. Саме з цієї причини Центральний банк повинен здійснювати таке керування грошовою пропозицією, яке мало б не проциклічний, а антициклічний напрям. Про засоби, які Центральний банк застосовує з цією метою, йдеться у розгляді концепції “Монетарна політика”.
Для нормального функціонування економіки необхідно, щоб населення країни довіряло вітчизняним банкам. Тоді люди будуть зберігати гроші в банках, а банки, відповідно, матимуть достатні кредитні можливості для надання позик підприємствам. Підприємства, в свою чергу, зможуть за допомогою отриманих кредитів розширювати виробництво, що призведе до загального економічного зростання. Довіра до банків означає і розвиток безготівкових розрахунків, тобто розрахунків за допомогою чеків, кредитних карток тощо, без використання готівки - монет, банкнот, паперових грошей. Безготівкові розрахунки сприяють прискоренню руху грошей в економіці - отже, невелика кількість грошей може обслуговувати всі потреби народного господарства; це має велике значення для приборкання інфляційних процесів.
Висновки:
· Гроші - це необхідний інструмент функціонування ринкової економіки. Сутність грошей розкривається через їх функції: міри вартості, засобу обігу та засобу нагромадження.
· Функцію міри вартості гроші виконують під час визначення ціни на товари та послуги. Функцію засобу обігу гроші виконують під час обслуговування купівлі-продажу товарів (робіт, послуг). Функція засобу нагромадження передбачає використання грошей для зберігання і примноження багатства.
· Грошима в сучасному розумінні є монети, паперові гроші, банкноти, замінники грошей, банківські рахунки.
· Ринок грошей характеризується попитом на гроші та пропозицією грошей. Попит на гроші в економіці залежить від загального грошового обсягу угод плюс кількість грошей, яку індивіди і підприємства хочуть мати у своєму розпорядженні для можливих операцій у майбутньому. Виділяють трансакційний і спекулятивний попит на гроші. Пропозиція грошей складається з готівки (металевих, паперових грошей і банкнот), замінників грошей та банківських депозитів. Важливе значення при формуванні пропозиції грошей має депозитна емісія, тобто “створення грошей” банківською системою. Взаємодія попиту та пропозиції грошей дозволяє визначити врівноважену “ціну” грошей - ставку позичкового проценту.
· Позичковий процент - це винагорода, яку одержує власник грошей за надання їх у позику, або плата за користування грошима. Ціну, яку сплачують за користування грошима, розраховують як процент від суми позичених грошей. Це і є ставка (норма) позичкового проценту. Вона залежить від ступеню ризику, терміновості, оподаткування та конкуренції на грошовому ринку.
· Кредитні відносини виникають між кредитором і позичальником з приводу руху засобів, які надаються в позику на певний термін за визначену плату (процент) і за умов повернення. Кредит існує в різних формах і забезпечує безперервність процесу відтворення як на рівні економіки в цілому, так і на рівні окремого підприємства чи домогосподарства.
· Кредитна система країни складається з Центрального банку, банківського сектору та небанківських фінансово-кредитних установ.
· Центральне місце в кредитній системі займають банки. Основними операціями сучасних комерційних банків є пасивні, активні та комісійні операції. Надійні комерційні банки сприяють розвитку безготівкових розрахунків та створенню необхідної кількості кредитних ресурсів, яких потребують фірми для безперервного відтворення.
2. Методологічний блок
2.2. Рівновага на ринку грошей. Позичковий процент. Сутність та функції кредиту
Розв’язання:
Сума комісійних:
10000 грн. х 0,01 = 100 грн.
Фактично використана сума кредиту:
10000 грн. - 100 грн. = 9900 грн.
За користування кредитом у розмірі 9900 грн. протягом півроку буде нараховано процентів:
|
10000 грн. х 0,1 х |
6 |
= 500 грн. |
|
12 |
Фактична ставка банківського проценту за надання кредиту в розмірі 9900 на півроку складатиме:
|
500 грн. |
х 100% = 5,05%. |
|
9900 грн. |
Фактичний річний процент, під який було одержано кредит, дорівнює:
5,05 % х 2 = 10,1%.
Зверніть увагу слухачів на те, що фактично використана сума кредиту - 9900 грн., а не 10000 грн.; кредит фактично було взято під 10,1% річних.
Розглянути вплив інфляційних процесів на реальну ставку проценту можна за допомогою задачі 2.
Задача 2 Як можна оцінити виграш чи втрати позичальника, якщо він отримав кредит під 200% річних з поверненням суми кредиту та процентів через рік, при цьому ця ставка проценту склалася на ринку кредитів під впливом прогнозу інфляції на рівні 300% річних, а насправді інфляція склала 700% на рік?
Розв’язання:
Позичальник виграв, оскільки він розраховувався більш “дешевими” грошима, ніж передбачалось. Як оцінити розмір цього виграшу? Візьмемо за одиницю розмір кредиту, отже, номінально позичальник повинен в кінці року повернути три одиниці. Але в реальному виразі він повинен повернути тільки 3/4, де 4 - це очікуваний індекс цін. Насправді ж позичальник повернув лише 3/8, оскільки “новий” індекс цін дорівнює 8, тобто в 2 рази менше. Отже, виграш позичальника склав 50%.
Розглядаючи відмінність між реальною та номінальною ставкою банківського проценту, доцільно розв’язати задачу 3.
Задача 3 Банк обіцяє за депозитами 10% річних, але економісти оцінюють інфляцію на рівні 12%. Чому дорівнює реальна ставка банківського проценту?
Розв’язання:
Реальна ставка має від’ємне значення:
10%-12%= - 2%
Зверніть увагу, що від’ємне значення реальної ставки банківського проценту зумовлене тим, що рівень інфляції перевищує номінальну величину проценту.
Щоб слухачі зрозуміли різницю між нарахуванням простих та складних процентів, запропонуйте розв’язати задачу 4.
Розв’язання:
Для розрахунку за умов простого проценту використовуємо формулу:
Р = 7200 х (1 + 3 х 0,2) = 11520 грн.
Зверніть увагу, що плата за користування кредитом в цьому випадку становить:
11520 – 7200 = 4320 грн.
Для розрахунку за умов складного проценту отримаємо відповідно: треба повернути 7200×(1+0,2)3=12441,6 грн., плата за кредит становить 12441,6-7200=5241,6 грн.
Визначити, як співвідношення попиту на гроші та пропозиції грошей впливає на встановлення ставки проценту, можна за допомогою задач, методика розв’язання яких розглядається у відповідному блоці Концепції “Монетарна політика” (Концепція 22, Методичний блок, задача 4). Розв’язання задач такого типу при розгляді концепції “Гроші і банки” недоцільно, оскільки слухачі поки що не знайомі з поняттям номінальний ВВП.
3. Практикум Тести
1. Купівельна спроможність грошей:
А. зростає разом із зростанням цін;
В. може зростати або зменшуватися;
С. завжди залишається постійною;
D. обов’язково зростає разом із зростанням доходів.
2. Яке з наступних тверджень є правильним:
A. гроші - це всезагальний товар-еквівалент;
B. паперові гроші не мають внутрішньої вартості, а мають тільки декларовану вартість, тобто вони гроші тому, що так сказала держава;
C. люди погоджуються приймати паперові гроші в обмін на свої товари, послуги або ресурси, бо впевнені, що в разі потреби можуть обміняти ці гроші на будь-які інші товари та послуги;
D. всі попередні твердження - правильні.
3. Функції грошей - це:
A. захист економіки країни від інфляції;
B. міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження;
C. встановлення позичкового проценту та створення фінансових фондів;
D. жодна з наведених відповідей не є правильною.
4. Кредитні відносини виникають:
A. між кредитором і позичальником з приводу руху коштів, які надаються в позику на певний термін за визначену плату (відсоток) і за умов повернення;
B. між покупцем та продавцем товару, якщо розрахунок здійснюється негайно, готівкою, на місці;
C. коли домогосподарства відкладають частину своїх доходів з метою збільшення споживання в майбутньому;
D. правильні відповіді - A і C.
5. Попит на гроші:
A. поділяється на трансакційний та спекулятивний;
B. залежить від загального грошового обсягу угод та кількості грошей, які індивіди і підприємства хочуть мати у своєму розпорядженні для можливих операцій у майбутньому;
C. правильні відповіді - A та B;
D. залежить виключно від рівня інфляції.
6. Процентна ставка - це:
A. “ціна” грошей, що складається під впливам попиту на гроші та пропозиції грошей на ринку грошей;
B. та частка грошей, яку “з’їдає” інфляція;
C. ті гроші, які кредитор сплачує позичальнику, щоб заохотити його взяти кредит;
D. та резервна сума грошей, яку домогосподарства можуть відкласти “про всяк випадок”.
7. Відстрочка платежу, яку продавець товару надає покупцеві товару, носить назву:
A. банківський кредит;
B. іпотечний кредит;
C. комерційний кредит;
D. страховий поліс.
8. Головне призначення комерційного банку - це:
A. страховий захист своїх власних майнових інтересів;
B. посередництво в переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників;
C. соціальне забезпечення фізичних та юридичних осіб;
D. забезпечення перевищення доходів держбюджету над його видатками.
9. Банківська система країни складається з двох рівнів, а саме:
A. Центральний банк - перший рівень, а комерційні, ощадні, іпотечні тощо банки - другий рівень;
B. пенсійні фонди, страхові компанії - перший рівень, недержавні банки - другий рівень;
C. комерційні банки - перший рівень, а ощадні банки - другий рівень;
D. в банківській системі країни взагалі не виділяють ніяких рівнів.
10. Основними операціями комерційних банків є:
A. активні, пасивні та комісійні операції;
B. операції по купівлі-продажу іноземної валюти;
C. операції по придбанню нерухомості;
D. операції по наданню соціальної допомоги населенню.
1. B. 2.D. 3.B. 4.А. 5.C. 6. А. 7.C. 8.B. 9.А. 10.А.
Задачі
1. Ставка банківського проценту дорівнює 20%, а інфляція складає 11%. Якщо інвестиційний проект обіцяє 15% річних, то чи є він ефективним?
2. У США у 1994 році готівка складала 30% пропозиції грошей, що підтверджує висновок економістів про світову тенденцію до збільшення безготівкового обігу грошей до 70-80% у розвинутих країнах. Використовуючи дані про пропозицію грошей в Україні в 1995-1998 роках проведіть розрахунки і заповніть таблицю:
Таблиця 15.3 – Таблиця для розрахунку задачі 2
|
Показник |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
|
Готівка, млн.грн. |
2623 |
4041 |
6132 |
7158 |
|
Кошти до запитання, млн.грн. |
2059 |
2275 |
2918 |
3174 |
|
Грошова пропозиція, млн.грн. |
|
|
|
|
Дайте відповіді на питання:
- що можна сказати про тенденцію готівкового та безготівкового обігу грошей в Україні?
- у чому причини такого становища?
- побудуйте графік зміни обсягу готівки в Україні по роках.
3. Знайдіть реальну ставку проценту, якщо кредит надається під 18% річних, а економісти прогнозують рівень інфляції 12% за рік.
4. Сім’я Глушко вирішила вкласти гроші до банку. Комерційний банк “Інфо” пропонує 20% річних з нарахуванням складних відсотків, а ощадний банк “Інко” приймає вклади під 25% річних з нарахуванням простих відсотків. Визначте, в якому із банків вигідніше заощаджувати кошти для сім’ї Глушко, якщо сума вкладу становить 1000 грн. і сім’я планує зняти гроші з рахунку через 3 роки.
Творчі завдання
1. Поясніть, яким чином гіперінфляція може підірвати здатність грошей виконувати свої основні функції.
2. Поясніть вислів: “Винахід грошей - одне з найбільших досягнень людства”. Чи згодні Ви з цим твердженням? Відповідь обгрунтуйте.
4. Відповіді до практикуму. Задачі (Розв’язання задач)
1. Краще покласти гроші у банк і отримати 20%, ніж отримати 15% від інвестицій, незалежно від рівня інфляції.
2. Таблиця 15.4 – Відповідь до задачі 2
|
Показник |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
|
Готівка, млн.грн. |
2623 |
4041 |
6132 |
7158 |
|
Кошти до запитання, млн.грн. |
2059 |
2275 |
2918 |
3174 |
|
Грошова пропозиція, млн.грн. |
4682 |
6316 |
9050 |
10332 |
3. 6%.
4. В банку “Інфо” через три роки внесок сім’ї Глушко становитиме 1728 грн.; в банку “Інко” – 1750 грн. Отже, вигідніше скористуватися умовами банку “Інко”.